Інновації в стоматології

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ У ПРОТЕЗУВАННІ НЕЗНІМНИМИ ОРТОПЕДИЧНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-01-09T09:16:32+02:00

Мета дослідження. Систематизувати та критично проаналізувати сучасні підходи до використання дентальних імплантатів у протезуванні незнімними ортопедичними конструкціями з урахуванням клінічних, біологічних та технологічних аспектів, а також оцінити довготривалі результати та ускладнення на основі наукових публікацій останнього десятиліття.Методи дослідження. Пошук літературних джерел здійснено у базах даних PubMed, Scopus, Web of Science за період 2015-2025 рр. Використано ключові слова: «dental implants», «fixed dental prostheses», «implant-supported prostheses», «All-on-4», «All-on-6», «CAD/ CAM», «zirconia implants», «peri-implantitis». Загалом проаналізовано 41 релевантну публікацію, що відповідала критеріям: вік не більше 10 років, високий рівень цитованості та наявність у провідних рецензованих стоматологічних журналах.Наукова новизна. Проведено комплексний огляд сучасної літератури з акцентом на багатофакторний аналіз ефективності та ускладнень імплантаційного протезування. Встановлено, що довгострокова остеоінтеграція імплантатів у незнімному протезуванні перевищує 94-95 % у віддаленій перспективі.Особливу увагу приділено ролі цифрових технологій (CAD/CAM, цифрові відбитки), які забезпечують вищу точність клінічних етапів і скорочують час лікування.Узагальнено сучасні дані про застосування цирконієвих імплантатів і монолітних керамічних протезів, що демонструють високу біосумісність та покращені естетичні характеристики, хоча довготривалі результати потребують подальших досліджень.У роботі також систематизовано фактори ризику розвитку періімплантиту та обґрунтовано значення профілактичних програм і підтримуючої терапії для забезпечення довготривалого успіху лікування. Висновки. Дентальні імплантати у поєднанні з незнімними протезними конструкціями забезпечують високий рівень клінічної передбачуваності та функціональної ефективності. Біологічні ускладнення, зокрема пері-імплантит, залишаються однією з ключових проблем, що обмежують довготривалі результати лікування. Концепції All-on-4 та All-on-6 значно розширили можливості протезування пацієнтів із повною адентією, дозволяючи уникати інвазивних кісткових пластик.Цифрові протоколи формують нові стандарти клінічної практики завдяки точності, скороченню тривалості лікування та зниженню ризику технічних ускладнень.

ПОПЕРЕДНІ ПСИХОДІАГНОСТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРИЧИН ПОРУШЕННЯ АДАПТАЦІЇ ДО ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

2026-01-09T09:22:35+02:00

Мета дослідження. Справжнє дослідження було спрямоване на оцінку психоемоційного стану пацієнтів із синдромом печіння порожнини рота (СПРП) та його взаємозв’язку з адаптацією до знімних пластинкових зубних протезів. Основна увага приділялася виявленню змін рівня депресії, особистісної та ситуативної тривожності, а також алекситимії у різні періоди часу – у звичайному житті, під час пандемії COVID-19 та війни. Матеріали та методи. Було обстежено 150 пацієнтів, які були розподілені на дві групи: I групу складали 103 пацієнти з порушеною адаптацією до ЗНПП через місцеві та системні чинники; ІІ містила 47 пацієнтів з порушеною адаптацією через психологічні фактори. Кожна група була розпо- ділена на підгрупи згідно з певними часовими проміжками: звичайне життя, пандемія COVID-19, війна. Для оцінки депресії використовувався опитувальник Бека, рівень особистісної та ситуативної тривожності визначався за шкалою Спілбергера-Ханіна, а алекситимія оцінювалася за Торонтською алекситимічною шкалою. Статистичний аналіз проводився із застосуванням однофакторного дисперсійного аналізу (one-way ANOVA) для порівняння середніх показників між групами, з подальшим застосуванням пост-хок тесту Тьюкі (Tukey HSD) для визначення статистично значущих відмінностей. Достовірність даних підтверджувалася на рівні p<0,001. Результати. Було встановлено поступове зростання рівня депресії від періоду звичайного життя до пандемії COVID-19 та до воєнного періоду. Аналогічну динаміку демонстрували особистісна та ситуативна тривожність Рівень алекситимії також зростав із часу: від періоду звичайного життя до часу війни. Виявлені статистично значущі відмінності свідчать про безперервний вплив кумулятивного стресу на психоемоційний стан пацієнтів.Висновки. Отримані дані демонструють, що психоемоційний стан пацієнтів із СПРП значно змінюється залежно від екзогенних стресових факторів. Підвищений рівень депресії, тривожності та алекситимії під час пандемії та війни наголошує на необхідності врахування психоемоційних параметрів у клінічній практиці стоматолога-ортопеда для оцінки адаптації до знімних пластинкових протезів та корекції психоемоційного стану, що дозволяє підвищити ефективність лікування та покращити прогноз адаптації пацієнтів до знімних пластинкових протезів.

КЛІНІЧНА ОЦІНКА ВІДДАЛЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВІДНОВЛЕННЯ ЧАСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ КОРОНОК ЗУБІВ РІЗНИМИ МАТЕРІАЛАМИ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ

2026-01-09T09:26:23+02:00

Мета роботи. Оцінити стан прямих композитних та непрямих цирконієвих часткових коронкових реставрацій, а також пародонтальний статус опорних зубів у хворих на генералізований пародонтит порівняно зі здоровими особами у віддалений термін спостереження. Методи дослідження. Обстежено та проліковано 60 осіб віком 21-45 років, нарівно чоловіків та жінок, які потребували заміщення часткових дефектів коронок зубів каріозного походження ІІ класу за Блеком, розташованих вище або на рівні ясенного краю. До І групи (порівняння) увійшли 30 осіб із клінічно здоровим пародонтом, до ІІ групи – 30 пацієнтів із генералізованим пародонтитом, І-ІІ ступеня, хронічного перебігу. Дослідним обох груп часткові дефекти коронкових частин контралатеральних зубів за показаннями відновлювали парними реставраціями: з одного боку – прямою композитною, з іншого – непрямою цирконієвою, виготовленою із застосуванням CAD/CAM технології. Через 1 рік вивчали стан реставрацій за модифікованими критеріями United States Public Health Service (USPHS) та проводили індексну оцінку стану тканин пародонта опорних зубів. Наукова новизна. За критеріями USPHS серед дослідних І групи успішними виявилися 90,0% композитних реставрацій та 100% цирконієвих; в ІІ групі – 80,0% композитних та 100% цирконієвих. Ускладнення для композитних реставрацій виникали з приводу порушеньанатомічної форми (10,0%) та крайового прилягання (20,0%). При цьому серед причин негативних наслідків відновлювального лікування в осіб зі здоровим пародонтом переважало стирання оклюзійних поверхонь, а в пацієнтів із генералізованим пародонтитом – порушення крайового прилягання. Достовірні відмінності індексів зубної бляшки для дослідних І та ІІ груп вказують на те, що непрямі цирконієві реставрації сприяють підтриманню гігієни тканин пародонта опорних зубів на відміну від прямих композитних. Наявність зубних відкладень провокує запальні явища в яснах, про що свідчило зростання гінгівального індексу та індексу кровоточивості ясенної борозни при застосуванні композитного матеріалу для пацієнтів обох дослідних груп (Р < 0,05). Як наслідок, через 1 рік після відновлювального лікування зубів, в осіб зі здоровим пародонтом спостерігалися локалізована втрата ясенного прикріплення та формування пародонтальних кишень. У хворих на генералізований пародонтит композитні реставрації, на відміну від цирконієвих, спричинювали погіршання перебігу захворювання, про що свідчило зростання усіх пародонтальних індексів та показника щільності кісткової тканини BMD від вихідних значень (Р < 0,05). Висновки. Стан тканин пародонта впливає на ефективність дентальних реставрацій, при цьому в пацієнтів із генералізованим пародонтитом успішність відновлювального лікування менша аніж у здорових осіб. Результати проведеного дослідження підтвердили більшу клінічну ефективність непрямих цирконієвих реставрацій порівняно з прямими композитними за критеріями якості та за показниками пародонтального статусу як в здорових, так і в хворих на генералізований пародонтит. Надання переваги цирконієвим частковим реставраціям для відновлення дефектів коронок зубів при генералізованому пародонтиті дозволяє запобігти ускладненням клінічного перебігу захворювання.

КЛІНІЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СПОСОБУ ОБ’ЄМНОГО МОДЕЛЮВАННЯ МЕЖ БАЗИСУ ПОВНОГО ЗНІМНОГО ПЛАСТИНКОВОГО ПРОТЕЗА З ВИКОРИСТАННЯМ САМОТВЕРДІЮЧОЇ БЕЗАКРИЛОВОЇ ПЛАСТМАСИ ДЛЯ БАЗИСІВ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

2026-01-09T09:33:42+02:00

Мета дослідження. Клінічне обгрунтування способу об’ємного моделювання меж базису повних знімних пластинкових протезів за допомогою самотверді- ючого базисного матеріалу БАП. Матеріали та методи. У дослідження включено 20 пацієнтів із без- зубими верхніми та нижніми щелепами різних типів за Шредером і Келлером та класами слизової оболонки за Супле. На попередньому огляді оцінювали стан протезного ложа, ПЗПП, форму оклюзійної поверхні та артикуляційно-оклюзійні взаємовідносини. При потребі проводилась їх корекція. У випадках відсутності позитивного результату пацієнтів не включали в дослідну групу. За умови задовільної якості ПЗПП виконували корекцію меж протеза методом об’ємно-тонічного моделювання з використанням самотвердіючого матеріалу БАП. Наступного дня після повторного огляду та корекції пацієнтам проводили електроміографічні (ЕМГ) функціональні жувальні проби для оцінки жувальної ефективності. Контрольні обстеження (клінічні та ЕМГ) проводили через 30 діб, 3 та 6 місяців. Оцінка ефективності включала: аналіз нанесення шару БАП, щільність прилягання та фіксацію протеза, стан слизової оболонки (виявлення гіперемії чи ерозій), а також інспекцію конструкції (цілісність, якість з’єднань, гладкість поверхні). Для об’єктивної оцінки застосовували електроміографію за допомогою комплексу «M-Test». Функціональні жувальні проби виконували: до моделювання; після корекції; через 1, 3 та 6 місяців користування протезом. Ефективність методу визначали за приростом сили жувального тиску (ЖТ) у різних ділянках протезного ложа відносно вихідних значень. Наукова новизна. Останніми роками зростає кількість пацієнтів із повною відсутністю зубів. Потреба в ортопедичному лікуванні осіб старше 60 років сягає 100%, а поширеність застосування повних знімних пластинкових протезів (ПЗПП) в Україні становить у середньому 57,5 пацієнта(77,35 протезів) на 1000 обстежених. Ефективність ПЗПП визначається їх фіксацією та стабілізацією, проте, за даними досліджень, 20–26% пацієнтів відмовляються від користування, а 52% мають проблеми з утриманням протеза. Ключовим чинником стабілізації є правильне формування контакту між слизовою оболонкою та зовнішньою поверхнею базису. Жувальна і мімічна мускулатура змінює рельєф протезного ложа, тому ефективним способом поліпшення стабілізації вважається об’ємне моделювання зовнішньої поверхні та країв базису. Існуючі методики передбачають функціональні відбитки та виготовлення нового ПЗПП, але не гарантують якісної фіксації. За незадовільної стабілізації готових протезів застосовують адгезивні матеріали, однак їх ефект є тимчасовим. Висновки. Застосування запропонованого способу об’ємного моделювання меж базису забезпечує надійну фіксацію ПЗПП із незадовільною фіксацією, забезпечуючи зростання показників жувального тиску від 12,09% безпосередньо після проведення корекції меж ПЗПП до 22,44% через 6 місяців користування. У процесі адаптації після проведення об’ємного моделювання меж базису ПЗПП при ортопедичному лікуванні пацієнтів з беззубими щелепами спостерігається перерозподіл приросту ЖТ між робочою та балансуючою стороною, його виразність залежить від локалізації беззубих щелеп і терміну користування протезами після проведеної корекції.

ПОРІВНЯННЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ А-СИЛІКОНОВИХ ВІДБИТКОВИХ МАТЕРІАЛІВ

2026-01-09T09:39:10+02:00

Мета дослідження. Провести порівняльну оцінку фізико-хімічних властивостей вдосконаленого А-силіконового відбиткового матеріалу у порівнянні з його зарубіжними аналогами. Матеріали та методи дослідження. Спільно з акредитованою лабораторією стоматологічних матеріалів АТ «Стома» в Харкові, Україна, була удосконалена рецептура вітчизняного А-силіконового відбиткового матеріалу високої та низької в’язкості. Проведено порівняльну оцінку з найближчими акредитованими аналогами в Україні.Для дослідження виготовлено 350 зразків (по 15 зразків кожного матеріалу) для визначення фізико-хімічних властивостей: мікропористість, гідрофільність, гідрофобність, тиксотропність, лінійна усадка, відповідно до методик ISO 4823. У дослідженні використовувалися такі матеріали: удосконалений вітчизняний А-силіконовий матеріал «АСВМД» і «АСВМВ» виробництва «Стома», а також А-силіконові матеріали «АСВМН» (Німеччина) та «АСВМІ» (Італія).Наукова новизна. А-силіконові відбиткові матеріали є важливими у сучасній стоматології завдяки своїм фізико-хімічним властивостям, що забезпечують точність відбитків зубів і порожнин рота, необхідних для виготовлення протезів та коронок. Однак існують проблеми, пов’язані з лінійною усадкою, яка може призвести до деформацій і вплинути на відповідність відбитка з остаточним виробом. Гідрофільність цих матеріалів також важлива: гідрофобні можуть погано адгезувати до вологих поверхонь, що призводить до утворення бульбашок повітря. Водночас, гідрофільні матеріали можуть бути менш стійкими до механічних навантажень. Температура і вологість впливають на в’язкість, швидкість затвердіння і можуть викликати гідроліз. Розуміння цих властивостей дозволяє стоматологам вибирати відповідні матеріали для клінічних випадків. Однак проблеми, такі як лінійна усадка та вплив зовнішніх факторів, потребують подальших досліджень і вдосконалення технологій. Забезпечення високої точності відбитків є критично важливим для успішного лікування пацієнтів, і подальше вивчення може призвести до розробкинових, більш ефективних матеріалів. Висновки. Усі досліджені А-силіконові відбиткові матеріали високої в’язкості (тип І) відповідають вимогам ISO. Матеріал «АСВМД» показав найкращі результати: найменша мікропористість (0,346%), найнижча лінійна усадка (1,23%) та гідрофобність (32,3%). Висока тиксотропність «АСВМД» (24,68%) забезпечує стабільність форми. Серед матеріалів типу ІІІ «АСВМД» продемонстрував найкращі показники: найнижча мікропористість (0,121%), лінійна усадка (1,19%) та гідрофобність (32,3%). Високий рівень тиксотропності (24,68%) робить цей матеріал найбільш стабільним, що підкреслює його перевагу для точних і стабільних відбитків.

ДОСВІД КОМПЛЕКСНОЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ РОЗЛАДІВ У ДОРОСЛИХ ПАЦІЄНТІВ З ОРТОДОНТИЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

2025-12-18T14:13:30+02:00

У даній статті висвітлено особливості комплексної діагностики та лікування дорослих пацієнтів з ортодонтичною патологією, асоційованою зі скронево-нижньощелепними розладами. Мета дослідження: Представити ефективні діагностичні та лікувальні заходи, спрямовані на виявлення і відновлення статичної й функціональної оклююзії в пацієнтів з скронево-нижньощелепними розладами на фоні ортодонтичної патології з наступною ортопедичною реконструкцією. Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 44 пацієнтів, у яких діагностовано м’язово-суглобові дисфункції на тлі ортодонтичної патології. При проведенні діагностики використовувались: діагностичні моделі щелеп, дані ортопантомографії, зонографії, ультрасонографії, комп’ютерної томографії та магнітно-резонансної томографії СНЩС, функціонального дослідження СНЩС, аналізу оклюзійних співвідношень в індивідуально налаштованому артикуляторі Artex CR (Amamm Girrbach). Діагноз скронево-нижньощелепових розладів встановлювався за класифікацією Helkimo. Для діагностики ортодонтичної патології використовувалась класифікація Енгля. У лікувальному процесі застосовувалася сплінтлайн-терапія, Clear Alginer Protocol. Статистичний аналіз проводили з використанням Excel 2019 для Windows і програми Statistica 6.0. Результати: На основі отриманих даних клінічного обстеження пацієнтів із м’язово-суглобовими дисфункціями на тлі ортодонтичної патології встановлювали попередній діагноз – СНЩР за Helkimo. Даній групі обстежених проведена комплексна діагностика СНЩР з наступним плануванням комплексного лікування. Для нормалізації м’язово-суглобових співвідношень лікування починали з одного з варіантів оклюзійних шин, а потім, при досягненні позитивних результатів переходили до сплінтлайн-терапії або до застосування гібридних ортодонтичних шин. У 38 (86,4 %) пацієнтів була застосована оклюзійна терапія із використанням, за показаннями, різних типів шин, у 27 (61,4 %) осіб застосована сплінтлайн-терапія. Після завершення ортодонтичного лікування пацієнтам проводилась ортопедична реконструкція. Висновки: Наявність скронево-нижньощелепних розладів, асоційованих з ортодонтичною патологією в дорослих пацієнтів, потребує обов’язкового ретельного їх обстеження із застосуванням сучасних методів діагностики та лікування, спрямованого на одночасне лікування ортодонтичної патології та нормалізацію м’язово-суглобового комплексу.

АНАЛІЗ ЗМІНИ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ – КАТАЗАЛИ У РОТОВІЙ РІДИНІ ДІТЕЙ З ФЛЮОРОЗОМ В ДИНАМІЦІ КОМПЛЕКСНОГО ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ

2025-12-18T14:21:53+02:00

Ендемічний флюороз є поширеним порушенням мінералізації емалі, що призводить до підвищеної крихкості зубів і утруднює ортодонтичне лікування. Надмірне утворення вільних радикалів у ротовій порожнині пагубно впливає на тканини пародонту, а фермент каталаза відіграє ключову роль у нейтралізації пероксиду водню, зумовлюючи загальний антиоксидантний баланс. Підтримання адекватного антиоксидантного захисту під час ортодонтичної терапії є важливим чинником профілактики ускладнень у дітей з флюорозом. Метою дослідження була оцінка спеціально розробленого лікувально-профілактичного комплексу препаратів на динаміку активності каталази в ротовій рідині дітей з ендемічним флюорозом упродовж комплексного ортодонтичного лікування. Матеріали та методи. Обстежено 25 дітей 6–7 років: основна група (n = 13) отримувала розроблений комплекс разом із санацією та професійною гігієною; група порівняння (n = 12) – лише стандартні профілактичні заходи. Активність каталази визначали у нестимульованій ротовій рідині на етапах: до лікування, перед фіксацією брекетів, через 1, 6 та 12 місяців. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Результати дослідження. На вихідному етапі в обох групах зафіксовано достовірне зниження каталазної активності порівняно з референтними значеннями. Після професійної гігієни та застосування профілактичного комплексу показник у групі порівняння підвищився на 55,5 %, а в основній групі – на 66,7 %. Через місяць каталаза у групі порівняння зросла ще на 33,3 %, тоді як у дітей основної групи відзначено двократне збільшення активності. Через шість і дванадцять місяців у групі з профілактичним комплексом рівень ферменту утримувався на достовірно вищих значеннях, тоді як у групі порівняння наближався до початкових. Висновки. Застосування лікувально-профілактичного комплексу під час ортодонтичного лікування дітей з ендемічним флюорозом сприяє стійкому підвищенню активності каталази в ротовій рідині, що свідчить про посилення місцевого антиоксидантного захисту і потенційно знижує ризик оксидативно-запальних ускладнень протягом тривалої брекет-терапії.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ НА ПОКАЗНИК ПЕРОКСИДАЦІЇ ЛІПІДІВ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ ВИДАЛЕННЯ ПУХЛИН І ХІМІОТЕРАПІЇ

2026-01-09T09:03:24+02:00

Оперативне видалення пухлин голови та шиї у поєднанні з хіміотерапією супроводжується вираженим оксидативним стресом, що проявляється зростанням рівня продуктів перекисного окиснення ліпідів, зокрема малонового діальдегіду (МДА), у ротовій рідині. Контроль ПОЛ є важливою умовою профілактики місцевих і системних ускладнень. Мета дослідження. Оцінити вплив комплексних лікувально- профілактичних заходів на динаміку МДА у ротовій рідині пацієнтів після видалення пухлин і проведення хіміотерапії. Матеріали та методи. Обстежено 35 осіб віком 25–55 р.: 25 пацієнтів із ПГШ (група порівняння – 10; основна група – 15) після хірургічного видалення пухлин і призначення стандартної хіміотерапії та 10 практично здорових добровольців (референтна група). Основна група додатково отримувала ЛПК, який повторювали через 6 міс. Вміст МДА визначали біохімічно на етапах 0; 1; 3; 6 та 12 місяців. Статистичну обробку виконували у програмі STATISTICA 6.1 із застосуванням t-критерію Стьюдента. Результати дослідження. У вихідному стані рівень МДА в обох дослідних групах перевищував норму в 2,6–2,8 раза (p < 0,001). У групі порівняння через рік показник знизився лише на 22,2 % (p < 0,05). Додаткове застосування ЛПК забезпечило достовірне поетапне зниження МДА: на 25,6 % через 1 місяць, 35,9 % – через 3 місяці, 46,1 % – через 6 місяців і 51,3 % – через 12 місяців (усі p < 0,001). На віддалених термінах МДА у пацієнтів основної групи був на 26,0–34,5 % нижчим, ніж у групі порівняння (p < 0,001). Висновки. Комплексні лікувально-профілактичні заходи істотно пригнічують перекисне окиснення ліпідів у ротовій рідині онкопацієнтів, що підтверджує їхню доцільність у післяопераційній реабілітації та для зниження ризику запальних і деструктивних ускладнень.

ОЦІНКА ДЕЯКИХ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ ТА РОТОВОЇ РІДИНИ У ХВОРИХ НА РАК ПОРОЖНИНИ РОТА ПІСЛЯ ВНУТРІШНЬОАРТЕРІАЛЬНОЇ ПОЛІХІМІОТЕРАПІЇ

2026-01-09T09:10:20+02:00

Одним із ключових методів лікування раку порожнини рота залишається променева терапія, що застосовується як самостійно, так і в складі комбінованого або комплексного лікування. Використання сучасних високотехнологічних методів променевої терапії, зокрема джерел високоенергетичного випромінювання та широких полів опромінення, забезпечує високий клінічний ефект, однак водночас істотно підвищує ризик ускладнень. Променеве навантаження часто перевищує адаптаційно-компенсаторні можливості організму, що призводить до утруднення моніторингу пухлинного процесу, ускладнення лікувального процесу, погіршення загального стану пацієнтів, інвалідизації та, в остаточному підсумку, скорочення тривалості життя. Мета. Вивчити зміни біохімічних та загаль-ноклінічних показників крові й слини у хворих на рак порожнини рота після застосування селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії, окремо та в комбінації з внутрішньоартеріальною інфузією розчину глюкози. Матеріали і методи. Дослідження проведено серед 143 пацієнтів, хворих на плоскоклітинний рак слизової оболонки дна порожнини рота різного ступеня диференціювання (112 чоловіків і 31 жінка віком 45–69 років). Загальноклінічні аналізи крові та слини виконувались до початку лікування та протягом 7–10 днів стаціонарного перебування. Пацієнтів було розподілено на групи відповідно до обраної лікувальної тактики. Біохімічний аналіз показників гомеостазу здійснювався до і після курсу селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії ‒ у 15 пацієнтів першої групи (29,4%) та 10 пацієнтів другої групи (41,6 %), де додатково застосовувалась внутрішньоартеріальна інфузія глюкози. Результати дослідження. У пацієнтів після курсу хіміотерапії виявлено підвищення концентрації відновлених форм нікотинамідних коферментів (NADH) та тіолових груп (SH-груп) у слині.Одночасно зафіксовано достовірне зниження рівня амідної форми NAD і зменшення співвідношення NAD/ NADH. Ці зміни свідчать про суттєве порушення окисно-відновного балансу в тканинах порожнини рота під впливом хіміотерапевтичного лікування.Отримані результати підкреслюють необхідність моніторингу біохімічних маркерів у процесі лікування та актуальність пошуку способів фармакологічного захисту орофаціальних тканин від уражень. Висновок. Застосування селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії, як самостійно, так і в комбінації з внутрішньоартеріальною інфузією глюкози, призводить до суттєвих змін біохімічних показників гомеостазу в слині пацієнтів, хворих на рак порожнини рота. Зокрема, відзначено підвищення рівнів відновлених нікотинамідних коферментів (NADH) та тіолових груп, що супроводжується зниженням амідної форми NAD і співвідношення NAD/NADH. Ці показники свідчать про розвиток оксидативного стресу та порушення окисно-відновного балансу в орофаціальних тканинах під впливом хіміотерапії. Результати дослідження вказують на доцільність включення моніторингу біохімічних маркерів у протоколи лікування, а також обґрунтовують необхідність розробки й впровадження методів фармакологічного захисту тканин ротової порожнини для зниження токсичного впливу протипухлинної терапії.

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ СТОМАТОЛОГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ТА ХВОРОБОЮ АЛЬЦГЕЙМЕРА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2026-01-09T09:44:04+02:00

Резюме. Деменція є глобальною медико-соціальною проблемою та однією з провідних причин інвалідності й залежності людей похилого віку. Вона справляє значний фізичний, психологічний та економічний вплив не лише на самих пацієнтів, а й на їхніх родичів, осіб, що здійснюють догляд, і суспільство загалом. Найпоширенішою формою деменції є хвороба Альцгей- мера (ХА), що становить 60–80 % випадків і характеризується повільним, необоротним перебігом, який зрештою призводить до смерті. Етіологія ХА остаточно не з’ясована; описано низку гіпотез розвитку – амілоїдного каскаду, тау-гіпотезу, нейротрансмітерну, мітохондріальну, запальну, оксидативного стресу, нейроваскулярну, генетичну, а також теорії глюкозного гіпометаболізму («діабет 3-го типу»), ролі металів, мікробіому та інфекцій. Останніми роками увагу дослідників привернув можливий зв’язок ХА зі стоматологічною патологією. Виявлення пародонтопатогенів у мозку пацієнтів з ХА дало підстави говорити про інфекційне походження захворювання.Цей взаємозв’язок є двонаправленим: з одного боку, хронічне запалення в пародонті може підтримувати системне запалення та сприяти нейродегенерації; з іншого – когнітивні порушення при ХА знижують мотивацію і здатність хворих здійснювати адекватний догляд за ротовою порожниною, що веде до прогресування стоматологічної патології. Таким чином, ступінь тяжкості когнітивної дисфункції безпосередньо корелює з погіршенням стоматологічного статусу, а загальна парадигма запалення поєднує перебіг ХА з хронічними хворобами порожнини рота. Збереження стоматологічного здоров’я та своєчасне лікування патологій у людей похилого віку можуть стати важливим фактором у сповільненні прогресування нейродегенеративних процесів. Підтримання функціональної стоматогнатної системи дозволяє зберегти основні життєві функції – жування, мову, естетику, що прямо впливають на якість життя пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНЕТИЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ ТРАВМАТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ТА РЕГЕНЕРАЦІЇ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ

2026-01-09T10:05:50+02:00

Травматичні ушкодження кісткової тканини у дорослих осіб – наслідок мультифакторної взаємодії механічних, запальних та генетично детермінованих чинників. Дисбаланс осі RANKL / RANK / OPG, гіперекспресія прозапальних цитокінів TNF-α та IL-6, а також недостатній VEGF-опосередкований ангіогенез спричиняють патологічну резорбцію, затримку ремоделювання та формування післятравматичних ускладнень. Попри наявність антирезорбтивних антитіл, селективних модуляторів естрогенових рецепторів і тканинно-інженерних підходів, уніфіковані персоналізовані протоколи профілактики й лікування залишаються недоопрацьованими. Метою дослідження було систематизувати сучасні клініко-експериментальні дані щодо ролі генетичних детермінант (TNFSF11, TNFRSF11A/B, VEGFA, TNF, IL6) у розвитку травматичних ускладнень та процесах регенерації кісткової тканини з метою виокремлення ефективних і безпечних молекулярних мішенейтерапії. Матеріали та методи. Проведено цільовий наративний огляд літератури (2005–2025 рр.) згідно з PRISMA-ScR. Пошук здійснено у PubMed, Scopus, Web of Science, Embase та Google Scholar. До аналізу включено 65 джерел, що відповідали критеріям релевантності (експериментальні моделі переломів, генетичні асоціативні дослідження, клінічні випробування антирезорбтивних і проангіогенних засобів; вибірка – дорослі ≥ 18 р.). Оцінювали дизайн, молекулярні втручання, морфометричні та клінічні кінцеві точки (щільність кістки, частка запізнілих зрощень, швидкість закриття дефекту). Результати дослідження. У щурячій моделі остеопоротичних переломів ралоксифен підвищував мінеральну щільність кістки та експресію OPG у 1,4 рази, водночас знижуючи рівні RANKL і RANK у 1,3 рази (P < 0,05), що забезпечувало повне рентгенологічне зрощення через 4 тижні.У кроликів із дефектом щелепної кістки імплантація композиту PEK-BBC/VEGF сприяла формуванню зрілих трабекул і збільшувала експресію VEGF у 2,8 рази порівняно з моделлю (P < 0,01) із 75 % закриттям дефекту на 16-му тижні. Генотипи TNFSF11*G / G та TNF-308A асоціювалися з удвічі вищим ризиком сповільненого зрощення, тоді як носії VEGFA-936C демонстрували прискорений остеогенез. Блокатори TNF-α (інфліксимаб, адалімумаб) знижували швидкість перипротезної остеолізи на 28 % та частоту ревізійних операцій у хворих із ревматоїдним артритом (P < 0,05). Висновки. Генетична стратифікація пацієнтів за поліморфізмами TNFSF11, TNFRSF11A/B, VEGFA, TNF та IL6 у поєднанні з таргетною антирезорбтивною, протизапальною й проангіогенною терапією дозволяє мінімізувати ризик післятравматичних ускладнень і оптимізує репаративний остеогенез.Подальші проспективні, рандомізовані дослідження необхідні для стандартизації персоналізованих протоколів та оцінки довгострокової безпеки мультикомпонентних підходів.

ВПЛИВ ДОВГОТРИВАЛОГО СТРЕСУ НА СТОМАТОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я

2026-01-09T10:23:22+02:00

У наші дні підхід до діагностики та лікування стоматологічних захворювань зазнає змін, які викликані новими даними, що доводять зв’язок між системними факторами та ступенем тяжкості місцевої патології. Одним із факторів, що сприяють виникненню та розвитку стоматологічної патології є стрес. Мета роботи. Виконати аналіз наукових публікацій щодо вивчення взаємозв’язку та впливу довготривалого стресу на стан порожнини рота. Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій баз даних Web of Sciense, SpringerOpen, Structure (NCBI), HINARI, PudMed, Scopus з використанням комбінації ключових слів: «стрес», «тверді тканини зубів», «пародонтит», «слизова оболонка порожнини рота», «oral mucosa», «periodontitis», «надання стоматологічної допомоги». Результати дослідження. Проаналізувавши дані наукових досліджень про сучасний стан психосоматичного здоров´я населення України у реаліях сьогодення, очевидно, що розвиток, поширеність та інтенсивність стоматологічних захворювань можуть мати нові негативні особливості. Незважаючи на значну кількість інформації, присвяченої даній проблемі, роль стресу в генезі стоматологічних захворювань, особливо у дітей, недостатньо вивчена. Актуальною також залишається розробка схем лікування та використання лікарських форм. Висновки. Причини виникнення, профілактика та лікування стоматологічних захворювань особливо у дітей, які переживають сильний психоемоційний, а часом і фізичний стрес вимагає додаткового вивчення, дослідження та аналізу. Таким чином, удосконалення профілактики стоматологічних захворювань у дітей в умовах стресу, який спровоковано військовою агресією, на даний час, є надзвичайно актуальним питанням.

ХІМІЧНІ ОПІКИ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

2026-01-09T10:29:35+02:00

Постановка проблеми. Хімічні опіки є досить рідким варіантом ураження органів ротової порожнини. Проте, з причини резорбції отрути, вони в певній мірі вимагають токсикологічного підходу в лікуванні, супроводжуються значним погіршенням якості життя та стійкою інвалідизацією. Мета дослідження. На основі досить обмеженої кількості доступних вітчизняних та закордонних літературних джерел висвітлити основні етіологічні, діагностичні та лікувальні особливості хімічних опіків ротової порожнини. Матеріали і методи дослідження.Отримання наукової літературної інформації було виконано із використанням інформаційних пошукових систем Scopus, CrossRef, Google Scholar та PubMed та доповнене ручним пошуком використаних статей за термінами: травми ротової порожнини, хімічні опіки. Результати та їх обговорення. Хімічні опіки ротової порожнини (ХОРП) виникають внаслідок впливу на слизову оболонку рота кислот, лугів або певних ліків. Речовини припікаючої дії присутні в побуті, промисловості та в практичній стоматології. ХОРП спричиняють більш серйозне пошкодження тканин, ніж термічні опіки, продовжуючи руйнування тканин навіть після припинення контакту з агресивною речовиною. Тяжкість пошкодження слизової оболонки рота залежить від багатьох факторів, включаючи pH та концентрацію речовини, їх кількість, тривалість впливу та механізм дії. Хімічні опіки можуть виникати на будь-якій ділянці рота, але найчастіше вражаються слизові оболонки губів та щоки. Хімічні опіки тривають доти, доки прониклі хімічні речовини не будуть інактивовані. Незалежно від тяжкості опіку, відповідне лікування повинно враховувати такі фактори, як знеболення, контроль інфекції та прискорення загоєння рани, щоб відновити орофаціальний комплекс функціонально та естетично обґрунтованим способом. Висновки. Хімічні опіки ротової порожнини наразі недостатньо вивчені; у дітей здебільшого спричинені недостатнім доглядом з боку батьків та опікунів; ятрогенні хімічні опіки є результатом лікарської помилки або недбалості; значна частина хімічних опіків ротової порожнини вимагає лікування у токсикологічному центрі.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ЛІКУВАННІ ЗАХВОРЮВАНЬ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА

2026-01-09T10:35:23+02:00

Вступ. Останні десятиріччя характеризуються активним впровадженням високотехнологічних методів у стоматологічну практику, що докорінно змінюють підходи до діагностики та лікування захворювань скронево-нижньощелепного суглоба. Серед провідних напрямів особливу увагу привертають цифрові технології, біоінженерні підходи до тканинної регенерації та застосування біоактивних агентів. Мета дослідження. Узагальнити сучасні дані науково-медичної літератури щодо інноваційних технологій, які застосовуються у лікуванні захворювань скронево-нижньощелепного суглоба, та визначити їх клінічну ефективність, безпечність і перспективи розвитку. Матеріали і методи. Проведено аналітичне опрацювання вітчизняних і зарубіжних науково-медичних джерел, присвячених новітнім технологіям лікування патологій скронево-нижньощелепного суглоба.Результати дослідження. Важливим напрямом лікування патологій скронево-нижньощелепного суглоба є застосування біоактивних засобів: ін’єкції плазми, збагаченої тромбоцитами, сприяють відновленню хрящових та синовіальних тканин завдяки факторам росту; мезенхімальні стовбурові клітини та їх екзосоми демонструють виражений регенеративний потенціал. Фізіотерапевтичні методи, зокрема низькоінтенсивна лазеротерапія, екстракорпоральна ударно-хвильова терапія та транскутанна електро-нейростимуляція, довели ефективність у зменшенні болю, зниженні м’язового гіпертонусу та покращенні мікроциркуляції. У структурі комплексного лікування важливе місце займає оклюзійна терапія з використанням індивідуалізованих шин. Завдяки CAD/CAM-технологіям та 3D-друку вдалося значно підвищити точність виготовлення та комфортність застосування апаратів, що позитивно відображається на клінічних результатах. Висновки. Інноваційні технології формують новий стандарт лікування дисфункцій скронево-нижньощелепного суглоба. Їхнє впровадження дозволяє не лише зменшити симптоматику та запальні прояви, але й відновити функціональну активність суглоба, що істотно підвищує якість життя пацієнтів. Подальші дослідження у цьому напрямі сприятимуть стандартизації методик та оптимізації клінічних протоколів.

СУЧАСНІ НЕЗНІМНІ МЕХАНІЧНО- ДІЮЧІ АПАРАТИ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ДИСТАЛЬНОГО ПРИКУСУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ

2026-01-09T10:40:07+02:00

Мета роботи. Провести аналіз ефективності незнімних апаратів (Herbst, Forsus FRD, Flex Developer) у корекції дистального прикусу у підлітків, із визначенням їхнього впливу на скелетні, дентоальвеолярні та вертикальні зміни, а також оцінкою адаптаційних змін скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) за даними літератури, для розробки клінічних рекомендацій щодо вибору апарату залежно від індивідуальних особливостей пацієнта. Матеріали та методи: Здійснено систематичний огляд літератури за період 2000–2025 рр. у базах PubMed, Scopus, Web of Science і Google Scholar. Використано ключові слова: «Class II malocclusion», «fixed functional appliances», «Herbst appliance», «Forsus FRD», «Flex Developer», «TMJ». Включено рандомізовані контрольовані дослідження, мета-аналізи та клінічні кейси, що оцінюють скелетні, дентоальвеолярні зміни та вплив на СНЩС.Аналізували цефалометричні параметри (ANB, overjet, Co-Gn), КЛКТ/МРТ-дані та статистичні показники (t-тест, ANOVA, p<0,05). Результати: Herbst забезпечує найвищий скелетний ефект (+2,9 мм подовження нижньої щелепи, зменшення ANB на 4–5°), Forsus FRD переважає в дентоальвеолярній корекції (протрузія нижніх різців +7,5°), Flex Developer демонструє збалансований ефект (+2,4 мм). Адаптаційні зміни СНЩС (зміщення головки на 2–3 мм, резорбція ямки на 0,3–1,0 мм) є фізіологічними у 95% випадків. Висновки: Вибір апарату залежить від скелетного віку, типу аномалії та естетичних вимог. Herbst оптимальний для виражених скелетних аномалій, Forsus FRD – для дентоальвеолярної корекції, Flex Developer – для збалансованої терапії. Необхідна діагностика СНЩС перед терапією.

ОСОБЛИВОСТІ СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ ІЗ КОГНІТИВНИМИ ПОРУШЕННЯМИ: КЛІНІЧНІ СКАРГИ, ІНДЕКС КПВ ТА НЕКАРІОЗНІ УРАЖЕННЯ ЗУБІВ

2026-01-09T08:12:07+02:00

Мета дослідження. Оцінити основні стоматологічні скарги та індексні показники стану твердих тканин зубів у пацієнтів із когнітивними порушеннями, а також визначити рівень стоматологічної допомоги та частоту некаріозних уражень. Методи дослідження. Обстежено 27 пацієнтів із когнітивними порушеннями (середній вік – 72,09±1,11 років). Аналізувалися скарги на стан порожнини рота, показники карієсу зубів за індексом КПВ, структура КПВ, кількість збережених зубів, рівень стоматологічної допомоги за Леусом, а також поширеність некаріозних уражень. Наукова новизна. Найбільш поширеними скаргами були сухість слизової оболонки порожнини рота (92,6 %), ангулярний хейліт (85,2 %), болісність (66,7 %), печіння (62,9 %) та труднощі користування знімними протезами (48,2 %). Поширеність карієсу становила 100 %, середній індекс КПВ – 22,3±0,77, при цьому переважав компонент «В» (71,7 %), що було в 1,7 рази більше, ніж у осіб без когнітивних порушень (р<0,05). Середня кількість збережених зубів склала 6,32±0,8, що майже вдвічі нижче за рекомендовані ВООЗ значення. Рівень стоматологічної допомоги за Леусом дорівнював 17,1 %, що відповідає недостатньому рівню. Серед некаріозних уражень зафіксовано патологічну стираємість (23,1 %), клиноподібні дефекти (34,6 %) та ерозії емалі (7,7 %). Висновки.Пацієнти з когнітивними порушеннями мають високу поширеність стоматологічних захворювань та низький рівень стоматологічної допомоги. Це підтверджує потребу у спеціалізованих підходах до профілактики й лікування, з урахуванням когнітивного статусу пацієнтів та участі їхніх опікунів.

ВПЛИВ РІЗНИХ ЗУБНИХ ПАСТ НА ДЕЯКІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОТОВОЇ РІДИНИ ПАЦІЄНТІВ ЗРІЛОГО ВІКУ

2026-01-09T08:20:45+02:00

Метою дослідження була оцінка біохімічних змін ротової рідини у пацієнтів зрілого віку під впливом сучасних зубних паст. Методи дослідження. Обстежено 61 добровольця віком 40–57 років, які протягом місяця застосовували різні види паст Lacalut, після чого усі учасники перейшли на використання пасти «Natusana Біо Календула». Оцінку проводили у вихідному стані, через 1, 3 та 6 місяців. У ротовій рідині пацієнтів зрілого віку визначали ступінь мікробноїконтамінації (за активністю уреази), рівень антимікробного захисту (за активністю лізоциму) та стан запального процесу в тканинах порожнини рота (за активністю еластази). Наукова новизна. Встановлено, що всі досліджувані зубні пасти сприяли достовірному зниженню активності уреази (у 1,4–1,6 рази, p < 0,01), що свідчить про зменшення бактеріальної контамінації порожнини рота. Найбільш виражений і стійкий ефект відзначався при застосуванні Lacalut «Еxtra sensitive», яка не лише забезпечувала стабільніше пригнічення активності уреази протягом шести місяців, але й сприяла значним біохімічним змінам у ротовій рідині. Зокрема, зафіксовано зростання активності лізоциму (у 1,7 рази), що свідчить про підсилення антимікробного захисту, а також майже дворазове зниження активності еластази, що є ознакою зменшення запальних процесів у тканинах ротової порожнини. Навіть після відміни використання пасти захисні показники залишалися достовірно вищими, ніж вихідні, що підкреслює важливість регулярного і безперервного застосування засобу. Висновки. Таким чином, використання сучасних зубних паст, особливо формули Lacalut «Еxtra sensitive», є ефективним засобом профілактики стоматологічних захворювань у пацієнтів зрілого віку. Отримані результати підтверджують доцільність регулярного та тривалого застосування індивідуально підібраних засобів гігієни ротової порожнини.

ВПЛИВ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ НА ЛОКАЛЬНУ КАРТИНУ ЗАПАЛЕННЯ ПРИ ХРОНІЧНОМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОМ ПАРОДОНТИТІ

2026-01-09T08:27:39+02:00

Мета дослідження. Дослідити вплив перенесеного гострого коронарного синдрому у ранньому етапі захворювання на клінічний перебіг хронічного генералізованого пародонтиту. Матеріали та методи дослідження. Всього учасників було 26 осіб віком 52±6,2 років. В І групу увійшли 22 пацієнта з ХГП, у ІІ групу – 4 пацієнта з ХГП, що були запрошені на участь у дослідженні протягом через 1 місяць після перенесеного гострого коронарного синдрому (ГКС).Для клінічної оцінки перебігу хронічного генералізованого пародонтиту використали наступні індекси: глибина пародонтальних кишень (PPD), індексу кровоточивості ясен (PВІ), Індекс гігієни (Г І), індекс Ramjorde, індекс рухомості зубів за Miller, Індекс запалення (РМА). Крім того було проведено порівняння пародонтологічних показників 4 пацієнтів після ГКС з даними зафіксованими в картах амбулаторного хворого під час останнього відвідування до перенесеного ГКС. Статистичний аналіз даних проводився у програмах «Statistica 10». Нормально розподілені дані подавалися у вигляді середнього значення та стандартного відхилення (M±m). Нормальність розподілу перевірялася за критерієм Колмогорова-Смірнова, а порівняння середніх (M) виконувалось за допомогою критерія Стьюдента (t). Відмінності вважалися статистично значущими на рівні p < 0,05. Наукова новизна полягає в проведенні клінічної оцінки впливу на перебіг хронічного генералізованого пародонтиту перенесеного гострого коронарного синдрому вперше в Україні. Глибина пародонтальних кишень (PPD) у досліджених І групи було в межах 3,69±1,0* мм; у ІІ групи: «після» ГКС в діапазоні 3,87±1,2¥ мм (p=0,75*), «до» ГКС – 3,75±0,7 мм (р=0,85¥); індекс кровоточивості ясен (PВІ) у І групі склало 1,88± 0,08*, у ІІ «після» ГКС – 2,2± 0,4¥ (p=0,52*), «до» ГКС – 1,98±0,8 (p=0,64¥); індекс гігієни (Г І) – 2,51±0,04* балів, 2,79±0,1¥ (p=0,004*) і 2,61±0,08 (p=0,89¥), відповідно; значення індексу Ramjorde у І групі було 3,85±0,2*, у ІІ групи «після» ГКС було 4,07±0,9¥ балів (p=0,72*), «до» ГКС – 4,01±0,7 (p=0,24¥); балів; індекс рухомості зубів за Miller у пацієнтів І групи склало 3,61±0,37* балів у пацієнтів ІІ групи «після» ГКС – 3,79±0,62¥ (р=0,67*) балів, «до» ГКС – 3,66±0,44 (р=0,24¥), відповідно; індекс запалення (РМА) у І групі був у межах 32,2±0,17*, «після» ГКС – 40,1±0,35¥ (р=0,008*), «до» ГКС – 34,3±0,47 (р=0,77¥) балів. Висновки. Перенесена гостра серцева недостатність суттєво не впливає на клінічний перебіг хронічного генералізованого пародонтиту. Проведені дослідження пацієнтів х ХГП в період до 1 місяця після перенесеного ГКС показали відсутність відмінностей між значеннями пародонтологічних індексів «до» та «після» перенесеного ГСК та показників пародонтальних індексів пацієнтів після ГКС та пацієнтів, що не хворіли на ГКС.

ПІДШКІРНА ЕМФІЗЕМА ПІД ЧАС ЕНДОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ПІДХОДИ ДО МЕНЕДЖМЕНТУ

2026-01-09T08:31:59+02:00

Мета дослідження. Систематизувати дані щодо основних причин та механізмів розвитку підшкірної емфіземи в ході або ж після проведення стоматологічних втручань загалом та ендодонтичних маніпуляцій зокрема, оцінити значущість різних факторів ризику асоційованих з розвитком підшкірної емфіземи під час лікування кореневих каналів та подальшою міграцією інфільтрованого обсягу повітря у різні міжтканинні простори, проаналізувати підходи до менеджменту випадків підшкірної емфіземи на стоматологічномуприйомі та умови, котрі обгрунтовують доцільність госпіталізації пацієнтів під час виникнення та/або прогресування даного типу ускладнень.Методи дослідження. В якості основних методів дослідження були використані ретроспективний огляд літературних даних та контент-аналіз відібраних публікацій, які стосувалися питань причин, факторів ризику та підходів до лікування/надання допомоги у випадках реєстрації ознак підшкірної емфіземи під час або ж після стоматологічного лікування в цілому та ендодонтичних втручань зокрема. Для максимізації обсягу вихідної вибірки наукових публікацій цільової спрямованості пошук таких був реалізований через систему Google Scholar із активним залученням можливостей розширеного пошуку. Додатковий аналіз первинно відібраних наукових робіт додатково проводився із залученням пошукових можливостей сервісу Connected Papers. Наукова новизна. Симптоми підшкірної емфіземи, яка може розвинутися під час лікування кореневих каналів, є типовими та характерними і для інших видів лицевої емфіземи, та включають крепітацію при пальпації, наростаючий набряк без суттєвої зміни кольору м’яких тканин, чутливість/больові відчуття в залежності від перерозтягу тканин обсягом повітря. Розмір апікального отвору тотожний 25-ому за ISO за даними попередніх лабораторних досліджень збільшує ризик розвитку підшкірної емфіземи під час лікування кореневих каналів при тривалому впливу потоку повітря відповідної швидкості та тиску.Менеджмент випадків емфіземи, які розвиваються в ході або ж після лікування кореневих каналів, є переважно емпіричним та залежить від вираженості симптомів ураження. Призначення антибіотиків аргументовано необхідністю попередження інфекційних ускладнень. Госпіталізація пацієнта із ознаками повітряної емфіземи показана при значній поширеності набряку в ділянці голови та шиї, при міграції обсягу повітря з розвитком ознак диспное та дисфагія, або у випадках емфіземи у пацієнтів з компрометованим соматичним статусом Висновки. Дані, агреговані та проаналізовані в ході проведеного огляду літератури, дозволили встановити, що частка випадків розвитку підшкірної емфіземи під час проведення специфічно ендодонтичних втручань серед усіх випадків емфіземи, повідомлених в літератури, котрі мали місце в ході або ж після стоматологічного лікування, є незначною, і сягає до 10%.При цьому випадки підшкірної емфіземи, яка виникла специфічно по ходу виконання ендодонтичних втручань, характеризується певними особливостями, відмінними від загальних характеристик розвитку емфіземи під час інших видів стоматологічного лікування: більшість випадків відмічаються при роботі з зубами верхньої щелепи, в основному при спробі висушування кореневих каналів пустером або ж при застосуванні ірригантів, котрі характеризуються ефектом ліберації кисню, і для розвитку даного типу ускладнення необхідним є залучення додаткових факторів впливу (порушення цілісності стінки кореня при перфорації, резорбції, стан несформованого кореня, наявність периапікального вогнища, перерозширення ділянки апікального отвору).

ОЦІНКА ПОКАЗНИКА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ, ОСТЕОПЕНІЄЮ ТА ОСТЕОПОРОЗОМ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

2026-01-09T08:46:51+02:00

Оксидативний стрес є ключовою ланкою патогенезу хронічного генералізованого пародонтиту, особливо в поєднанні з остеопенією та остеопорозом, коли системна втрата кісткової маси поглиблює деструкцію пародонта. Мета дослідження. Оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу препаратів на антиоксидантно-прооксидантний індекс ротової рідини у таких пацієнтів. Матеріали та методи. Обстежено 25 пацієнтів (25–55 р.). Група1 – соматично здорові (n = 10); група 2 – пацієнти з пародонтитом та остеопенією / остеопорозом, які отримували базову терапію (n = 12); група 3 – аналогічні пацієнти, що додатково отримували лікувально-профілактичний комплекс (n = 13). АПІ визначали на початку, через 3 міс, 8 міс, 1,5 р. та 2 р.; статистичний аналіз проводили t-критерієм Стьюдента (р < 0,01).Результати дослідження. На вихідному етапі АПІ в обох дослідних групах був значно нижчий за норму (p < 0,001). У групі порівняння істотних змін протягом лікування не виявлено. У групі, що отримувала комплекс, АПІ зріс у 2–4,4 рази вже через 8 міс і залишався вдвічі вищим за показники групи порівняння через 2 р. (p < 0,001). Висновки. У пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом, обтяженим остеопенією / остеопорозом, антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ) у ротовій рідині на момент включення в дослідження був достовірно знижений у 3,9–5,1 рази порівняно з показниками соматично здорових осіб, що відображає виражений оксидативний дисбаланс.Базова антибактеріально-протизапальна терапія за протоколом не призводила до суттєвого відновлення антиоксидантного захисту: протягом двох років спостереження значення АПІ у групі порівняння залишалися на рівні вихідних (p > 0,7). Лікувально-профілактичний комплекс виявився ефективним у відновленні антиоксидантного балансу ротової рідини, що може сприяти гальмуванню прогресування пародонтиту на тлі метаболічних порушень кісткової тканини.

ВІКОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПОШИРЕНОСТІ ТА СТРУКТУРИ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА У ПАЦІЄНТІВ З ОЖИРІННЯМ РІЗНОГО СТУПЕНЯ

2026-01-09T08:54:00+02:00

Мета дослідження. Визначити поширеність і структуру захворювань тканин пародонта у пацієнтів з ожирінням залежно від вікових особливостей та ступеня ожиріння. Методи дослідження. Задля досягнення поставленої мети було проведено обстеження 516 пацієнтів віком 18 – 45 років, з надмірною масою тіла. Діагностика ожиріння проводилася за індексом маси тіла (≥30 кг/м²). Стан пародонта оцінювали за класифікацією М.Ф. Данилевського (1994) з доповненнями І.С. Мащенка (2002) з використанням клінічних, рентгенологічних і статистичних методів дослідження. Наукова новизна. В результаті проведеного дослідження було встановлено, що поширеність захворювань тканин пародонта серед пацієнтів з ожирінням становила 90,5±1,29 %, р<0,01, тоді як інтактний пародонт обʼєктивізувався лише у 9,5±1,29 %. Віковий аналіз продемонстрував зростання частоти патології від 84,7±2,57 % у групі 18-25 років до 88,6±2,55 % серед 26-35-річних, р>0,05, досягаючи 100 % у пацієнтів 36-45 років, р<0,01.У структурі захворювань тканин пародонта у молодшій віковій групі превалював хронічний катаральний гінгівіт – 46,9±3,56 %, тоді як у старшій віковій групі прогресивно збільшувалася частота хронічного генералізованого пародонтиту І–ІІ ступеня (від 22,9±3,0 % до 44,8±4,0 % і 19,5±3,19 % відповідно). Аналіз залежності від ступеня ожиріння показав, що інтактний пародонт зустрічався у 15,5±2,43 % випадків при ожирінні І ступеня, у 5,2±1,31 % при ожирінні ІІ ступеня, р<0,01, а при ожирінні ІІІ ступеня взагалі не діагностувався. Найбільш тяжкі форми пародонтиту (ІІ-ІІІ ступеня) виявлялися у 100 % пацієнтів із ожирінням ІІІ ступеня. Висновки. Отже, в результаті проведеного дослідження встановлено, що поширеність захворювань тканин пародонта у пацієнтів з ожирінням становить 90,5 %. Вона зростає з вікомта із збільшенням ступеня ожиріння, досягаючи 100 % у пацієнтів з ожирінням ІІІ ступеня. Домінування катарального гінгівіту у пацієнтів молодшої вікової групи змінюється прогресуючими формами генералізованого пародонтиту у старших вікових групах.

ВПЛИВ ТЮТЮНОПАЛІННЯ НА ПАРОДОНТОЛОГІЧНИЙ СТАТУС СТУДЕНТІВ

2026-01-09T08:58:07+02:00

Мета дослідження. Оцінка впливу інтенсивності та тривалості тютюнопаління на стан тканин пародонту у студентської молоді. Методи дослідження. Проведено анкетування та клінічне обстеження 70 студентів стоматологічного факультету віком 18–22 роки, з яких 44 особи мали шкідливу звичку тютюнопаління. Для оцінки гігієнічного стану та пародонтального статусу використовували індекси Green–Vermillion (OHI-S), PSR-тест і PMA-індекс. Наукова новизна. Тютюнопаління серед молоді України є серйозною соціальною та медичною проблемою, яка впливає на здоров’я, соціальну поведінку та якість життя підлітків і студентів. Це явище потребує уваги як з боку науковців, так і органів охорони здоров’я. Висновки. Дослідження показало, що у студентів-курців зі стажем тютюнопаління 3 і більше років індекс гігієни порожнини рота за Green-Vermillion, OHI-S значно вищий (1,4±0,09) у порівнянні з некурцями (0,6±0,1), що вказує на погіршення стану ротової порожнини. Також серед курців частіше діагностуються пародонтальні порушення: значення пародонтального скринінг-тесту (PSR) зростає від 0,9±0,1 у курців зі стажем близько 1 року до 2,1±0,1 у тих, хто курить понад 3 роки. Аналіз показав, що зі збільшенням стажу куріння погіршується стан пародонта. Індекс PMA, що визначає рівень запального процесу, зріс з 8,2±1,2% у курців зі стажем 1 рік до 19,8±1,1% у студентів, які палять 3 і більше років.Також спостерігається зростання кількості глибоких пародонтальних кишень та накопичення зубного каменю, що свідчить про поступове прогресування патологічних змін. Отримані дані підтверджують негативний вплив тютюнопаління на пародонтальний статус та вказують на необхідність проведення профілактичних заходів серед молоді, спрямованих на формування здорових поведінкових звичок і підвищення рівня гігієнічної культури.

РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ СУБХРОНІЧНОЇ ТОКСИЧНОСТІ СКЛОКОМПОЗИТНОГО МАТЕРІАЛУ FAR-5Х ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ

2026-01-07T16:51:29+02:00

Мета дослідження. Оцінити біологічну безпеку склокомпозитного матеріалу FAR-5Х для дентальних імплантатів шляхом аналізу впливу тривалого контакту з тканинами на масу внутрішніх органів та гематологічні показники у лабораторних тварин, а також виявити можливі прояви токсичності чи імуномодулюючого ефекту. Матеріали та методи. Експеримент проведено на 30 білих безпородних щурах-самцях масою 420–460 г, утримуваних у віварії (tº=22–24 ºC, вологість 40–50%) на стандартній дієті з дотриманням правил гуманного поводження з тваринами (Європейська конвенція, 1997). Тварин поділили на 2 групи: основну – з дентальними імплантатами зі склокомпозитним покриттям, та контрольну – без нього. Операції виконували в стерильних умовах під наркозом (0,1% атропін, доза відповідно до маси). На передній поверхні лівого стегна робили розріз (1,5 см), відпрепаровували ділянку стегнової кістки, формували кісткове ложе (8×0,8 мм) та імплантували стерильний імплантат. Рану зашивали полігліколідним швом 4/0, гемостаз проводили під час операції. Статистичний аналіз проводили методом однофакторного дисперсійного аналізу, вірогідними вважали відмінності при p<0,05. Наукова новизна. Попри активне застосування дентальних імплантатів, питання безпеки нових склокомпозитних покриттів для них залишається недостатньо вивченим. Раніше більшість досліджень зосереджувалася на їхніх фізико-механічних властивостях та остеоінтеграції, однак системний вплив на внутрішні органи та гематологічні показники оцінювався обмежено. Запропоноване нами склокомпозитне покриття FAR-5Х для дентальних імплантатів є новим рішенням із поєднанням міцності та потенційної біоактивності, проте відсутні дані щодо його можливих токсичних або імуномодулюючих ефектів при тривалому контакті з організмом. Саме дослідження змін маси життєвоважливих органів та показників периферичної крові у відповідь на вживляння дентальних імплантатів зі склокерамічним покриттям FAR-5Х дозволяє комплексно оцінити його біологічну безпеку й визначити перспективи клінічного використання в імплантології. Результати. Упродовж експерименту істотних змін маси тіла та вагових коефіцієнтів у тварин не зафіксовано. Через 12 тижнів середня маса печінки в дослідній групі (FAR-5Х) була меншою на 1,41 г порівняно з контролем (p<0,05), що може свідчити про початкові прояви гепатотоксичності. Маса нирок, селезінки, серця та надниркових залоз суттєво не відрізнялась між групами (p>0,05). Гематологічний аналіз показав стабільність більшості показників: час згортання, кількість еритроцитів, гемоглобін, загальні лейкоцити та формула нейтрофілів не відрізнялися від контролю. Єдиною зміною було статистично значуще підвищення відсотка лімфоцитів (p<0,05), що може свідчити про імуномодулюючий ефект у дослідній групі. Таким чином, матеріал не чинить токсичного впливу на більшість внутрішніх органів і показників периферичної крові, за винятком впливу на печінку та активацію лімфоцитарної ланки імунітету. Висновки. Тривалий контакт дентальних імплантатів покритих склокомпозитним матеріалом FAR-5Х не спричинив істотних змін маси тіла тварин та більшості внутрішніх органів при порівнянні контрольної та дослідної групи (p>0,05). Виявлено лише підвищення відсотка лімфоцитів (p<0,05), що може свідчити про імуномодулюючий ефект. Отже, склокомпозитне покриття FAR-5Х є відносно біобезпечним матеріалом, проте вплив на печінку та імунну систему потребує подальших досліджень.

ВПЛИВ ПРЕПАРАТУ КВАДЕВІТ КЛАСІК НА ОКИСНО-ВІДНОВНИЙ СТАН ОРГАНІЗМУ ЩУРІВ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ КАРІЄСУ ЗУБІВ ТА ПАРОДОНТИТУ

2026-01-08T14:34:18+02:00

Мета дослідження. Вивчення впливу вітамінного комплексу Квадевіт Класік на кислотно-лужну рівновагу крові та окисно-відновний стан тканин щурів при моделюванні пародонтиту і карієсу зубів відповідними раціонами – дієтами з надлишком амонію та сахарози. Методи дослідження. Модель карієсу була отримана шляхом утримання тварин на дієті С.А. Нікітіна та М.С. Бугайовой, модель пародонтиту – шляхом введення до раціону тварин хлористого амонію. Дві дослідні групи отримували з їжею вітамінний комплекс Квадевіт Класік (Україна). У крові тварин визначали кислотно-лужну рівновагу загальноприйнятими методами. За допомогою ферментативних методів за Bergmeyer H.Y. визначали кількість пірувату, лактату, оксалоацетату та малату в тканинах щурів. Про окисно-відновний стан судили за співвідношенням вмісту окислених і відновлених метаболітів. Наукова новизна. Вперше досліджено вітамінний комплекс Квадевіт Класік, як засіб корекції кислотно-лужного та окисно-відновного балансу у організмі піддослідних тварин при моделюванні пародонтиту і карієсу зубів. Встановлено альтернативні порушення кислотно-лужної рівноваги, метаболічний алкалоз та метаболічний ацидоз в крові щурів під впливом карієсогенної та амонійної дієт – моделей карієсу зубів та пародонтиту. При впливі вітамінного комплексу відзначається нормалізуюча дія різного ступеня виразності у досліджених тканинах щурів на відношення окислених метаболітів до відновлених. Висновки. Вітамінний комплекс Квадевіт Класік нормалізує вміст вуглекислого газу крові та окисно-відновний стан у тканинах щурів і може бути надалі досліджений як спосіб для профілактики та лікування широко поширених стоматологічних захворювань – пародонтиту та карієсу зубів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ СКАНЕРІВ У ДІАГНОСТИЦІ ОКЛЮЗІЙНИХ ПОРУШЕНЬ

2026-01-08T14:41:47+02:00

Мета дослідження. Визначення ефективності використання цифрових сканерів у діагностиці оклюзійних порушень на основі аналізу сучасних наукових джерел. Матеріали та методи. Для проведення аналізу наукових джерел використано провідні міжнародні бази даних: PubMed, Scopus, Web of Science, SpringerLink, ACS Publications, ScienceDirect та Wiley Online Library. Пошук літератури здійснювався в період із січня 2021 р. до вересня 2025 р. Наукова новизна. Сучасні дослідження свідчать, що поширеність утрати зубів унаслідок ускладнень карієсу та пародонтальних захворювань сягає 95%, тоді як часткова адентія виявляється у 81,3% пацієнтів віком 33–46 років. Одним із провідних чинників розвитку патології зубощелепної системи є оклюзійна травма. Виявлення передчасних і надмірних оклюзійних контактів має особливе клінічне значення, адже їх несвоєчасна корекція може призводити до ураження пульпи та виникнення дефектів твердих тканин зубів (клиноподібні дефекти, патологічна стертість тощо), зокрема після проведення протезування. Традиційні методи аналізу оклюзії (виготовлення моделей в артикуляторі, побудова оклюдограм, реєстрація контактів на зубах) не забезпечують належного рівня точності та не дозволяють проводити оцінювання в режимі реального часу. З огляду на це дослідження ефективності цифрових технологій у діагностиці оклюзійних порушень є актуальним, оскільки воно сприяє підвищенню точності діагностики, вдосконаленню лікування та впровадженню інноваційних підходів у стоматологічну практику. Результати. Актуальність діагностики оклюзійних порушень зумовлюється високою поширеністю стоматологічних дефектів та необхідністю відновлення функціональної взаємодії зубних рядів. Традиційні методи (відбитки, артикуляційний аналіз) характеризуються суб’єктивністю та можуть спричиняти похибки під час виготовлення протезів. Використання цифрових технологій, зокрема інтраоральних сканерів (IOS) і систем комп’ютерного аналізу оклюзії, відкриває нові можливості для об’єктивного оцінювання. Ці технології забезпечують отримання високоточних 3D-моделей зубних рядів, аналіз контактних точок і динаміки жувальної функції, що зменшує ризик ускладнень. Інтраоральні сканери дозволяють здійснювати швидке та комфортне сканування, хоча точність результатів залежить від типу пристрою, техніки виконання й досвіду оператора. Віртуальні оклюзійні записи демонструють перспективні результати, проте їх достовірність визначається якістю сканування, алгоритмами програмного забезпечення та індивідуальними особливостями прикусу. Похибки найчастіше виникають під час сканування повної дуги, тоді як у межах одного квадранта точність є вищою. Система T-Scan III вважається «золотим стандартом» цифрового аналізу, оскільки забезпечує дані про амплітуду та розподіл сил у режимі реального часу. Система Medit I600 орієнтована переважно на морфологічне відтворення оклюзії та визначення ступеня перекриття зубів. Обидві технології надають різні, проте взаємодоповнювальні дані. Додатково 3D-сканування може застосовуватися для діагностики оклюзійного карієсу, демонструючи ефективність, зіставну з результатами клінічного огляду. Це створює передумови для ширшого впровадження цифрових технологій не лише в протезуванні й ортодонтії, а й у скринінгових програмах. Висновки. Сучасні цифрові технології – інтраоральні сканери (IOS) та системи аналізу оклюзії – забезпечують об’єктивну й високоточну діагностику завдяки створенню тривимірних моделей зубних рядів і відтворенню взаємодії зубних дуг. Віртуальні оклюзійні записи (VOR), отримані за допомогою IOS, узгоджуються з традиційними методами, проте їх точність залежить від технології сканування, алгоритмів програмного забезпечення, техніки виконання та індивідуальних особливостей пацієнта. Система T-Scan III вважається «золотим стандартом», оскільки дає змогу оцінювати силу, розподіл і динаміку контактів у реальному часі. Водночас Medit I600 забезпечує високу точність статичного аналізу та морфологічного відтворення. Зазначені системи взаємодоповнюють одна одну: T-Scan III надає дані щодо функціональної динаміки, тоді як Medit I600 – щодо анатомічної точності. Поєднане застосування цифрових технологій підвищує якість діагностики, сприяє стандартизації процедур, скорочує тривалість лікування та відкриває перспективи використання в телемедицині й скринінгових програмах.

ЦИФРОВА СТОМАТОЛОГІЯ ЯК ОСНОВА ПЕРСОНАЛІЗОВАНОГО ПЛАНУВАННЯ ЛІКУВАННЯ

2026-01-08T14:48:56+02:00

Мета роботи. Дослідження спрямоване на обґрунтування ролі цифрових технологій як ключової основи персоналізованого планування стоматологічного лікування. У межах роботи визначено вплив цифрових рішень на підвищення точності діагностики, прогнозованість клінічних результатів та вдосконалення ортопедичних протоколів. Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети здійснено системний аналіз наукових публікацій, відібраних із міжнародних наукометричних баз даних PubMed, Scopus, Web of Science, SpringerLink, ACS Publications, ScienceDirect та Wiley Online Library. Пошук охоплював період із січня 2020 р. по жовтень 2025 р. Аналіз проводився з урахуванням сучасних тенденцій цифрової стоматології, її технологічних рішень і клінічних результатів, описаних у провідних рецензованих джерелах. Наукова новизна. Установлено, що цифровізація стоматологічної практики забезпечує перехід від аналогових методів фіксації клінічних параметрів до комплексних цифрових технологій, серед яких провідне місце посідає внутрішньоротове сканування. Використання цифрових відбитків усуває похибки, пов’язані з усадкою матеріалів і суб’єктивністю ручних етапів, підвищуючи точність і відтворюваність клінічних результатів. Аналіз систематичних оглядів підтвердив стабільність показників точності цифрових імпресій за умов мінімального впливу людського чинника, що свідчить про високий потенціал цифрових технологій у формуванні персоналізованих підходів до стоматологічного лікування. Результати проведених досліджень засвідчили підвищену точність цифрових технологій у стоматологічній практиці, зокрема під час протезування на імплантатах. Встановлено, що цифрові відбитки не поступаються традиційним методам за точністю, водночас забезпечуючи більший комфорт пацієнта та скорочення часу клінічних процедур. Аналіз наукових робіт підтвердив меншу деформацію цифрових імпресій на моделях типу «all-on-four», що сприяє підвищенню точності CAD/CAM-моделювання. Автоматизований контроль у межах CAD/CAM-процесів забезпечує оптимальну підгонку ортопедичних конструкцій і доводить ефективність використання цифрових фейсбоу-методів для точнішої передачі міжщелепних співвідношень. Доведено, що цифрове моделювання усмішки підвищує передбачуваність естетичних результатів лікування, а впровадження технологій 3D-друку відкриває нові можливості для створення індивідуальних шаблонів та постійних ортопедичних конструкцій з високою точністю. Загалом результати досліджень підтверджують перспективність цифрових технологій як інструменту підвищення точності, ефективності та прогнозованості стоматологічних втручань. Висновки. Цифрова стоматологія не лише змінює інструментарій лікаря, а й формує нову філософію лікування, орієнтовану на персоналізований підхід, доказову точність, мінімальну інвазивність і максимальну передбачуваність. Окрім підвищення точності клінічних процедур, цифрові технології створюють підґрунтя для персоналізованої медицини – із прогнозованими результатами, біомеханічною стабільністю зубних конструкцій та мінімізацією ортопедичних втручань. Упровадження CAD/CAM-, DSD- та 3D-технологій у комплексному лікуванні формує єдиний інтегрований цифровий простір, у якому відбувається планування, моделювання, виготовлення та контроль результатів ортопедичного лікування.

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ ПІСЛЯ ІМПЛАНТАЦІЇ ПІРСИНГУ ЗІ СРІБНОГО СПЛАВУ У ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН

2026-01-08T14:54:45+02:00

Мета дослідження. Довести вплив пірсингу зі срібного сплаву на перебіг ранового процесу в м’яких тканинах порожнини рота за рахунок морфологічних досліджень мікропрепаратів у експериментальних тварин. Матеріали та методи. Експериментальні дослідження проводили на статевозрілих кролях породи “ Chinchilla ” масою від 2,7 до 3,2 кг. Процедури відповідали Європейській конвенції щодо захисту хребетних тварин (Страсбург, 18 березня 1986 року), директивам Ради ЄС (24 листопада 1986 року) та протоколу № 6 комісії з етики ХНМУ від 5 червня 2013 року. Вживляння пірсингу зі срібного сплаву в м’які тканини язика та щоки. Гістологічний аналіз змін у рановому каналі проведено на 7-й, 14-й, 28-й та 60-й дні. Морфологічні дослідження здійснювали в Центральній НДЛ та на кафедрі патологічної анатомії ХНМУ. Матеріал фіксовано в 10% формаліні, оброблено спиртом, імпрегновано парафіном, зрізи 4–5 мкм. Аналіз та фотографування виконали мікроскопом Olympus BX-41 (Японія). Наукова новизна. На 7-й день у ранах язика та щоки спостерігається гнійно-некротичний детрит, початкова епітелізація по краях, грануляційна тканина з капілярами, фібробластами та інфільтратом з лімфоцитів і нейтрофілів. На 14-й день епітелій потовщений із гіпер- і паракератозом, акантозом та мікроабсцесами; грануляційна тканина дозріває, колагенові волокна пучкові, клітинні елементи представлені фібробластами, макрофагами та нейтрофілами. На 28-й день епітелізація нерівномірна, з мікроабсцесами та запаленням; грануляційна тканина дозріває, у глибоких відділах – молода сполучна тканина. На 60-й день епітелій нерівномірний, місцями потовщений або стоншений; грануляційна тканина об’ємна, з пучковими колагеновими волокнами та вторинними грануляціями всередині і на поверхні епітеліального шару. Висновки. Загоєння ранових каналів язика та щоки після імплантації срібних пірсингових кліпс проходить із запаленням і репарацією. На 7–14 день домінує гнійно-некротичний детрит, інфільтрація нейтрофілами, формування грануляційної тканини та початок епітелізації. На 28–60 день епітелізація нерівномірна з мікроабсцесами і некрозом, що свідчить про хронізацію процесу. Грануляційна тканина дозріває, але вторинні грануляції ускладнюють відновлення. Це вказує на тривале подразнення від срібних кліпс і потребує обережності при виборі матеріалів для пірсингу.

АНАЛІЗ ЗМІН АКТИВНОСТІ ЕЛАСТАЗИ ТА КОНЦЕНТРАЦІЇ КАЛЬЦІЮ У КІСТКОВІЙ ТКАНИНІ ЩУРІВ ВИКЛИКАНИХ МОДЕЛЮВАННЯМ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ З МЕТОЮ ЗАСТОСУВАННЯ ЙОГО В ДИТЯЧІЙ СТОМАТОЛОГІЇ

2026-01-08T15:00:10+02:00

Хронічний психоемоційний стрес є вагомим фактором ризику порушень ремоделювання кісткової тканини та розвитку пародонтальної патології у дітей. Корекція оксидативно-запальних змін за допомогою багатокомпонентних препаратів може запобігти демінералізації та підтримати гомеостаз кістки. Метою дослідження було оцінити вплив лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) на активність еластази та концентрацію кальцію у кістковій тканині щурів за умов моделювання хронічного звукового стресу для обґрунтування можливості використання комплексу в дитячій стоматології. Матеріали та методи. У дослідженні використано 34 щура-самця лінії Wistar (2-місячного віку, маса тіла 140±8 г), яких розподілили на три групи: інтактну (n=10), зі змодельованим хронічним звуковим стресом (n=12) та зі змодельованим стресом із подальшим застосуванням ЛПК (n=12). Упродовж 50 діб тваринам 2-ї та 3-ї груп моделювали хронічний звуковий стрес за допомогою ультразвукового відлякувача шкідників. У групі «стрес + ЛПК» тварини додатково отримували лікувальний комплекс препаратів. У гомогенатах щелеп визначали активність еластази та вміст кальцію. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6.1 з використанням t-критерію Стьюдента (р<0,01 вважали достовірним). Результати дослідження. У групі стрес-контроль активність еластази зросла до 14,48 ± 0,92 мкАкт/кг, а кальцій знизився до 4,92 ± 0,19 ммоль/г (р < 0,05 та р < 0,02 відповідно). Додавання ЛПК зумовило зниження еластазної активності до 9,72 ± 0,75 мкАкт/кг та підвищення кальцію до 5,76 ± 0,22 ммоль/г (р₁ < 0,02). Висновки. ЛПК ефективно послаблює резорбцію та сприяє відновленню мінералізації кісткової тканини за умов хронічного стресу, що підтверджує доцільність його подальшого впровадження у профілактичні програми дитячої стоматології.