Інновації в стоматології

КЛІНІЧНА ОЦІНКА ЕКСТРАСИЛЬНИХ КРЕМІВ ДЛЯ ФІКСАЦІЇ ЗНІМНИХ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ

2025-07-02T16:06:58+03:00

Мета дослідження. Порівняльна оцінка деяких сучасних адгезивних засобів для фіксації часткових або повних знімних зубних протезів шляхом анкетування пацієнтів, що користуються знімними зубними протезами, а також механічні дослідження клеючої здатності крему для фіксації протезів. Матеріали та методи дослідження. В дослідженнях приймали участь 75 пацієнтів-добровольців (50 жінок та 25 чоловіків) віком від 45 до 74 років, які користувалися частковими і повними знімними протезами з акрилової пластмаси. Всього було 24 пацієнта (32 %) з повними знімними зубними протезами та 51 пацієнт (68 %) з частковими знімними зубними протезами. Матеріалом дослідження були сучасні фіксуючі креми «Lacalut Fix Екстрасильна фіксація» (30 осіб), «Corega Екстра» (30 осіб), «Protefix Екстра сильний». Для порівняльної оцінки засобів для фіксації протезів використовували анкетування пацієнтів із запропонованими нами критеріями оцінки результатів. Механічні дослідження проведені для оцінки клеючої здатності крему «Lacalut Fix Екстрасильна фіксація» у порівнянні з ротовою рідиною з використанням з використанням зразків пластмаси для протезів та аналітичних ваг. Результати досліджень та їх обговорення. За результатами анкетування пацієнтів щодо оцінки фіксуючих кремів (на підставі суб’єктивних даних щодо сили фіксації, впливу на слизову, попадання їжі під протез, швидкості і тривалості фіксації, зміни смаку їжі, зміни фіксації протеза при прийомі гарячої та твердої їжі та наявності алергічної реакції в порожнині рота) найкращим виявивсякрем «Lacalut Fix Екстрасильна фіксація» (кількість балів 19,4 проти 15,6 у «Corega» та 12,4 у «Protefix Екстра сильний»). Результати механічних досліджень показали вищі в 5,6 рази фіксуючі властивості крему «Lacalut Fix Екстрасильна фіксація» ніж фіксуюча здатність ротової рідини.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОВГОТРИВАЛОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ОРТОПЕДИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ НА ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТАХ

2025-07-02T16:11:07+03:00

Постановка проблеми. Стабільність результатів комплексного ортопедичного лікування пацієнтів із дефектами зубних рядів, заміщених незнімними конструкціями на дентальних імплантатах, визначається низкою факторів як місцевого, так і загального характеру. Зокрема, важливу роль відіграють стан кісткової та м’яких тканин у зоні відсутніх зубів, наявність захворювань пародонту, парафункції, правильне позиціювання імплантату, наявність кератинізованих ясен, вибір типу фіксації ортопедичної конструкції та рівень гігієни порожнини рота. Мета дослідження. Оцінка ефективності застосування профілактичних заходів у пацієнтів із незнімними конструкціями зубних протезів із гвинтовою системою фіксації на дентальних імплантатах. Матеріали і методи дослідження. У рандомізованому обстеженні брали участь 57 пацієнтів з дефектами зубних рядів нижньої щелепи, заміщеними незнімними ортопедичними конструкціями з гвинтовою системою фіксації на дентальних імплантатах віком від 30 до 44 років. Для оцінки стану ротової порожнини та періімплантних тканин у пацієнтів з дентальними імплантатами проведено клініко-рентгенологічні дослідження. Для аналізу стану періімплантних тканин використано детермінанти покладені в класифікацію захворювань тканин пародонту та періімплантних тканин (EFP&AAP World Workshop, 2017). Висновки.Проведення професійної гігієни ротової порожнини, в поєднанні з індивідуальною, та відповідним доглядом за незнімними ортопедичними конструкціями з гвинтовою системою фіксації на дентальних імплантатах, а також з контролем за мікробним біофільмом навколо їх, відіграє провідну роль в збереженні здоров’я періімплантних тканин, що забезпечує успішність ортопедичної реабілітації пацієнтів.

ОБҐРУНТУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СКЛАДОВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ РАННЬОГО ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ ТА ЗУБНИХ РЯДІВ У МОЛОДОМУ ВІЦІ

2025-07-02T16:15:00+03:00

Загальновідома значна частота виникнення дефектів твердих тканин кореневої частини зубів та зубних рядів у молодому віці, які у свою чергу спонукають вже ранній появі вторинних зубощелепних аномалій і деформацій. При цьому, швидкість їх виникнення, складність щойно утворених клінічних ситуацій та різноманітних сполучень, вельми активно протікає і анатомо-топографічно проявляється, виключно в молодому віці. Матеріали та методи дослідження.Зважаючи на положення нами розібрано низку клінічних випадків, що потребують попереднього ортопедичного лікування до 1-го року після видалення зубів з визначенням анатомо-топографічної структури, конструкції ортопедичних апаратів, кілець з додатковими елементами, брекетів, тощо та їх вартості відповідно до існуючих у нашій країні прейскурантів цін на ортопедичні послуги у низці стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів. У якості прикладу нами було взято «Прейскурант цін на ортодонтичні послуги у комунальному некомерційному підприємстві стоматологічної поліклініки № 3 Одеської міської ради. Проведено клініко-лабораторні дослідження у 163 осіб молодого віку з зубощелепними аномаліями і деформаціями пов’язаних з видаленням зубів і дефектами твердих тканин коронкової частини зубів, з застосуванням панорамної комп’ютерної томографії. Визначено найбільш показові види і об’єм перед протезної їх підготовки ортодонтичного, хірургічного й терапевтичного характеру та розраховано їх загальну вартість, яка у значимості від наданих послуг у 5,2–11,0 рази більша ніж основний вид безпосереднього протезування. Красномовно доведено на базі даних про їх велику вартість, фінансову зацікавленість в доцільності даної категорії населення проведення раннього ортопедичного лікування подібних дефектів зубів і зубних рядів. Висновки. Спостерігається швидке утворення різноманітних зубощелепних аномалій і деформацій пов’язаних як з видаленням зубів так і з реставруванням твердих тканин коронкової частини зубів у молодому віці. Доведено про вельми значну величину вартості передпротезних послуг лікування зубощелепних аномалій і деформацій вторинного характеру, яка перевищує вартість безпосереднього протезування в 5,2–11,0 рази у залежності від об’єму протезування у порівнянні з сумою витрат при своєчасному ортопедичному лікуванні дефектів зубних рядів і коронкової частини зубів у молодому віці. Зважаючи на останнє, лікарям-стоматологом усіх спеціальностей бажано проводити спрямовану агітацію про обов’язковість раннього ортопедичного лікування дефектів зубних рядів і твердих тканин зуба у молодому віці, включати і фінансовий фактор доцільності його використання та економії власних коштів на його проведення не кажучи вже на значні витрати часу і відвідувань та на його отримання.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛИЦЕВОГО ВІДДІЛУ ЧЕРЕПА ПАЦІЄНТІВ З ДИСТАЛЬНИМ ПРИКУСОМ З ВРАХУВАННЯМ СПРЯМУВАННЯ РОСТУ ЩЕЛЕП

2025-07-02T16:21:06+03:00

Дистальний прикус у дітей та підлітків супроводжується комплексом краніофаціальних змін, інтенсивність яких залежить від напряму росту щелеп. Мета дослідження – оцінити особливості будови лицевого відділу черепа у пацієнтів із дистальним прикусом з урахуванням горизонтального, вертикального чи нейтрального спрямування росту. Мета дослідження. Оцінити особливості будови лицевого відділу черепа у пацієнтів з дистальним прикусом з врахуванням спрямування росту щелеп. Матеріали та методи. Обстежено 89 пацієнтів 8–16 років із дистальним співвідношенням 6-х зубів; у 52 з них проведено поглиблений аналіз діагностичних моделей і розподіл на три підгрупи залежно від етіологічного чинника. Для визначення структурних особливостей лицевого черепа у пацієнтів із дистальним прикусом було вивчено 14 кутових та 9 лінійних параметрів; статистичну обробку виконували у Microsoft Excel 2016 із використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01). Результати. Незалежно від напряму росту виявлено порушення взаєморозташування гілки й тіла нижньої щелепи та обертання оклюзійної площини вниз за годинниковою стрілкою. Горизонтальний ріст характеризувався обертанням мандибулярної площини вгору проти годинникової стрілки, зменшенням задньої нижньої лицьової висоти та загальної висоти обличчя.Вертикальний ріст супроводжувався ретроположенням нижньої щелепи й підборіддя, вкороченням гілки нижньої щелепи та обертанням мандибулярної площини вниз. Нейтральний ріст проявляв помірні зміни без виразної ретрогнатії, але зі стабільним зменшенням передньої лицьової висоти. Висновки. Дистальний прикус асоціюється з типово повторюваними краніо- фаціальними диспропорціями, які варіюють залежно від напряму росту щелеп і мають бути враховані під час планування ортодонтичної корекції для скорочення тривалості лікування та запобігання ускладненням.

РЕЗУЛЬТАТИ ПОРІВНЯЛЬНОЇ КЛІНІЧНОЇ ОЦІНКИ РІЗНИХ МЕТОДІВ РЕСТАВРАЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ ПІДВИЩЕНОГО СТИРАННЯ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ

2025-07-02T16:27:07+03:00

Мета роботи. Порівняти клінічну ефективність часткових прямих композитних та непрямих цирконієвих реставрацій для лікування підвищеного стирання твердих тканин зубів. Методи дослідження. Залучено 30 осіб із генералізованим декомпенсованим підвищеним стиранням твердих тканин зубів І ступеня, змішаної форми, віком до 45 років, серед яких переважали чоловіки (70,0 %). Усі пацієнти були розподілені на 3 дослідні групи по 10 осіб, рівнозначні за статево-віковим складом та клінічною картиною. У першій дослідній групі пацієнтам відновлювали стерті зуби композитним матеріалом прямим методом; у другій – для передніх зубів використовували прямі композитні реставрації, для бокових – overlay-вкладки з діоксиду цирконію, виготовлені із застосуванням CAD/CAM технології. Результати дослідних груп зіставляли з даними контрольної групи, де реставраційне лікування не здійснювалося за згодою з пацієнтами. Обстеження проводили через 1 місяць та 5 років після лікування. Реставрації перевіряли на клінічну прийнятність: функціональність, біологічну відповідність, естетичність. Невдалі реставрації ділили на три категорії: реставрації з серйозними дефектами, що вимагали заміни (F1); реставрації з локалізованими дефектами, що підлягали частковій заміні (F2); реставрації з невеликими дефектами матеріалу, що потребували полірування (F3). За допомогою CAD/CAM програмного забезпечення накладали вихідні та повторні цифрові зображення зубних рядів. Вивчали стирання оклюзійних поверхонь зубів та реставраційна поверхні шістьох зубів: усіх перших молярів та верхніх центральних різців. Міжальвеолярну висоту розраховували в місці розташування перших молярів шляхом аналізу внутрішньоротових сканів зубних рядів.Отримані результати опрацьовували статистично.Наукова новизна. Найбільша клінічна ефективність (97,9 %) розрахована для прямих композитних реставрацій передніх зубів за умови протезування бокових зубів цирконієвими вкладками. При прямому відновленні бокових зубів композитами ефективність фронтальних композитних реставрацій зменшувалася до 93,8 %. Найгірший результат встановлений для прямих композитних реставрацій бокових зубів – 77,5 % проти 88,4 % непрямих цирконієвих вкладок. Стирання твердих тканин зубів за відсутності відновлювального лікування в пацієнтів контрольної групи було достовірно більшим порівняно зі стиранням реставрацій серед дослідних другої групи (Р < 0,05 для композиту та Р < 0,001 – для діоксиду цирконію), а також порівняно з першою групою (Р > 0,05). Стирання бокових зубів перебігало більш інтенсивно аніж передніх (Р > 0,05). Аналогічно зношування композитних реставрацій було більшим для бокових зубів порівняно з передніми (Р < 0,05). Між показниками стирання композитних реставрацій та цирконієвих вкладок, виготовлених для бокових зубів, розрахована найбільша різниця (Р < 0,001). Найсуттєвіша втрата міжальвеолярної висоти встановлена за відсутності реставраційного лікування в пацієнтів контрольної групи (1,52 ± 0,48 мм). Для дослідних першої групи показник втрати міжальвеолярної висоти склав 1,18 ± 0,37 мм (Р > 0,05). У другій групі зниження міжальвеолярної висоти не зареєстровано. Висновки. Реставраційне лікування стертих зубів дозволяє запобігти прогресуванню захворювання. Прямі композитні реставрації передніх і бокових зубів є виправданим методом лікування з малою кількістю серйозних ускладнень. Застосування CAD/CAM технології цирконієвих реставрацій бокових зубів збільшує ефективність лікування у віддалений термін завдяки збереженню міжальвеолярної висоти.

ОЦІНКА СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ПАЦІЄНТІВ З ПЕРИІМПЛАНТИТАМИ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

2025-07-02T12:20:05+03:00

Періімплантит є поширеним ускладненням дентальної імплантації, що супроводжується хронічним запаленням і прогресуючою деструкцією кістковоїтканини навколо імплантатів. Оптимізація підходів до лікування таких станів – актуальне завдання сучасної стоматології. Мета дослідження. Оцінити показники стану пародонта у пацієнтів із періімплантитами під час застосування лікувально-профілактичного комплексу. Матеріали та методи.Обстежено 67 пацієнтів віком 25–55 років із періімплантитом на тлі хронічного генералізованого пародонтиту та атеросклерозу. Пацієнтів розподі-ено на дві групи: група порівняння (n = 28) отримувала лише базову протоколізовану терапію, тоді як основна група (n = 39) додатково до базової терапії отримувала розроблений лікувально-профілактичний комплекс (ЛПК) препаратів антиоксидантної, протизапальної, пробіотичної (для відновлення мікробіоценозу), мікроциркуляторної та остеотропної дії. Застосування ЛПК повторювали через 6 місяців від початку лікування. Для об’єктивної оцінки стану пародонтальних тканин визначали індекс РМА (%) та індекс кровоточивості ясен (за Мюлеманном і Сон). Статистичну обробку результатів здійснювали методами варіаційного аналізу з використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01 вважали достовірним). Результати дослідження. У пацієнтів обох груп на початку спостерігали виражене запалення пародонта: середній РМА становив понад 50 % (відповідає середньому ступеню гінгівіту), індекс кровоточивості – > 1,3 ум. од., що підтверджує активне запалення ясен. В групі порівняння після 12 місяців лікування зміни були незначними і статистично недостовірними: РМА коливався в межах 52–60 %, індекс кровоточивості – 1,41–1,45. Натомість у основній групі додавання ЛПК зумовило швидке та стійке покращення показників. Вже через 3 місяці у цій групі РМА знизився з 54,46 ± 5,22 % до 25,31 ± 2,34 %, а індекс кровоточивості – з 1,63 ± 0,15 до 1,22 ± 0,11.На 6-й місяць досягнуто мінімальних значень: РМА 22,14 ± 2,09 % (практично в 2,5 раза нижче вихідного), індекс кровоточивості 1,17 ± 0,10. Через 12 місяців спостерігалося незначне підвищення РМА до 31,65 ± 3,18 %, проте цей показник залишався достовірно нижчим за початковий рівень і майже вдвічі меншим, ніж у групі порівняння; індекс кровоточивості в основній групі через рік становив 1,29 ± 0,12 (проти 1,45 ± 0,15 у групі порівняння).Висновки. Включення запропонованого ЛПК до стандартної терапії періімплантиту забезпечує виражене зменшення запальної реакції в навколо-імплантатних тканинах і стабілізацію досягнутого ефекту протягом року, суттєво перевершуючи ефективність базового лікування. Отримані результати підтверджують доцільність застосування комплексної протизапальної та остеопротекторної терапії для профілактики прогресування періімплантиту та збереження периімплантатних тканин.

ЗАПАЛЬНІ УРАЖЕННЯ КЛІТКОВИННИХ ПРОСТОРІВ ОБЛИЧЧЯ ЯК ПРОБЛЕМА ХХІ СТОЛІТТЯ

2025-07-02T12:47:51+03:00

Мета роботи. Висвітлити сучасне розуміння проблеми запальних уражень клітковинних просторів обличчя.Матеріали і методи. У статті представлені дані із 57 джерел авторів з 26 країн, опублікованих у мережі Інтернет за період 2020–2025 рр. Вибір джерел був випадковий. Вивчали матеріал, що відповідав критеріям включення на першої сторінці пошуку в інтернеті за ключовими словами «флегмона обличчя», «гнійний целюліт», «щелепно-лицева ділянка». Процес нашої досліджуваної роботи включав наступні етапи: формулювання мети та завдання дослідження, пошук літератури, оцінка якості «визначеного» джерела, вилучення даних, аналіз стану предмету у дослідженнях. Результати. У результаті проведеного дослідження визначено, що гнійні, у тому числі одонтогенні, ураження жирової клітковини обличчя – це захворювання, що характерні не тільки для суспільств з низьким рівнем доходу населення, але й для економічно та соціально розвинених країн. Також були виявлені дані, що вказують на стурбованість сучасних фахівців та дослідників наявним становищем одонтогенних гнійних уражень жирової клітковини обличчя через тяжкість їх перебігу, небезпечні ускладнення та можливі негативні наслідки хвороби. У досліджуваному матеріалі публікацій європейських авторів було 23 (40,35 %), авторів з Близького Сходу – 3 (5,26 %), з країн Азії – 6 (10,52 %), з Північної Америки – 15 (26,31 %), з Південної Америки – 4 (7,01 %), Австралії – 2 (3,50 %), Африки – 4 (7,01 %). Одонтогенні флегмони і целюліти були описані у 43 (75,4 %) публікаціях, неодонтогенна – у 14 (24,56 %). Висновки. Проблема запальних уражень клітковинних просторів обличчя та шиї різної етіології зберігає свою актуальність на всіх континентах світу, навіть у розвинених країнах Америки, Європи та Азії.У різних країнах досліджуються різні аспекти цієї проблеми. Однак є спільне між ними – завдання з розроблення ефективних методів лікування та запобігання виникненню тяжких ускладнень.

ОЦІНКА МЕТАБОЛІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ I ТА II ТИПУ НА ТЛІ АВТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

2025-07-02T12:51:35+03:00

Коморбідне поєднання цукрового діабету (ЦД) I та II типу з автоімунним тиреоїдитом (АІТ) супроводжується багатовекторними метаболічними порушеннями, що охоплюють вуглеводний, ліпідний і кальційфосфатний обміни та опосередковано впливають на перебіг уражень тканин порожнини рота. Накопичені епідеміологічні дані підтверджують підвищений ризик розвитку запалення пародонта при ЦД, який додатково зростає за наявності автоімунних процесів. Своєчасна оцінка ключових біохімічних маркерів дає змогу своєчасно коригувати терапію, знижуючи імовірність ускладнень. Метою дослідження було оцінити метаболічні показники у хворих на цукровий діабет I та II типу на тлі автоімунного тиреоїдиту під час проведення лікувально-профілактичних заходів. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 105 осіб (віком від 24 до 60 років), поділених на 2 групи: 46 пацієнтів із ЦД I типу та АІТ, 59 – із ЦД II типу та АІТ. Комплексна терапія передбачала стандартне гіпоглікемічне лікування, L-тироксин, курсове призначення холекальциферолу (2000–4000 МО/добу протягом 2 місяців двічі на рік), фонофорез і локальне УФ-опромінення. Динамічно визначали іонізований/ загальний кальцій, паратиреоїдний гормон (ПТГ), глікемію, HbA1c, інсулін, тригліцероли та холестерол.Статистичну обробку отриманих даних здійснювали з використанням t-критерію Стьюдента при р < 0,01.Результати дослідження. У групі ЦД I + АІТ через 2 місяці суттєво знизилися ПТГ (−39,6 %; p < 0,001) та інсулін (−42,6 %; p < 0,001), зріс загальний кальцій (+13,7 %; p < 0,1); постпрандіальна глікемія зменшилася на 19,2 % (p < 0,005). У групі ЦД II + АІТ достовірно підвищився загальний кальцій (+22,0 %; p < 0,05), знизилися ПТГ (−25,3 %; p < 0,05), інсулін (−64,2 %; p < 0,001) та постпрандіальна глікемія (−29,5 %; p < 0,001). Для обох груп відзначено тенденцію до поліпшення ліпідного профілю.Висновки. Корекція вираженого дефіциту 25(ОН)D3 у складі індивідуалізованої терапії пацієнтів із ЦД I/II типу й АІТ сприяє нормалізації кальцій-фосфатного балансу, достовірному зниженню вторинного гіперпаратиреозу та покращенню вуглеводного обміну, що дозволяє розглядати холекальциферол як вагому ланку патогенетичної терапії при даній коморбідній патології.

АНАЛІЗ КЛІНІЧНОГО СТАНУ ВІДНОВЛЕНЬ ЗУБІВ З ФОТОКОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

2025-07-02T12:54:55+03:00

Мета. Ретроспективна клінічна оцінка стану прямих фотокомпозиційних відновлень бічних зубів. Матеріали і методи. У 139 пацієнтів обстежили 627 прямих фотокомпозиційних відновлень бічних зубів, у тому числі 229 відновлень (36,5 %) на оклюзійній поверхні, 398 (64,5 %) на оклюзійній та одній з контактних поверхонь. Відновлення оцінювали за адаптованими критеріями за кожною з поверхонь та у пришийковій області контактної поверхні. Результати. За локалізації виключно на оклюзійній поверхні 27 відновлень (11,8 %) мали порушення крайового прилягання, у 22 відновленнях (9,6 %) було крайове забарвлення, у 4 відновленнях (1,7 %) – порушення анатомічної форми, у 9 відновлених зубах (3,9 %) виявлений вторинний карієс, у 3 (1,3 %) – відколи стінки. За розташування на оклюзійній та одній з контактних поверхонь зубів тільки на оклюзійній поверхні дефекти крайового прилягання визначені у 42 відновленнях (10,6 %), крайове забарвлення – у 39 відновленнях (9,8 %), вторинний карієс – у 14 відновлених зубах (3,5 %). На вестибулярній та оральній поверхнях у 37 відновленнях (9,2 %) порушено крайове прилягання, у 35 відновленнях (8,8 %) виявлено крайове забарвлення, у 16 відновлених зубах (4 %) – вторинний карієс. Дефекти анатомічної форми з порушенням контактного пункту у 46 відновленнях (11,6 %) разом з нефункціональністю 61 контактного пункту (15,2 %) склали 107 випадків (26,8 %) дефектів контактного пункту. Відколи стінки виявлені у 23 зубах (5,8 %), тріщини – у 2 відновленнях(0,5 %). У пришийковій області контактної поверхні порушення крайового прилягання було у 92 відновленнях (23,1 %), вторинний карієс – у 84 відновлених зубах (21,1 %). На усіх поверхнях відновлень на оклюзійній та одній з контактних поверхонь дефекти крайового прилягання були у 171 відновленні (43 %), вторинний карієс – у 114 відновлених зубах (28,6 %).Висновки. Значна кількість порушень у відновленнях на оклюзійній та одній з контактних поверхонь бічних зубів свідчить про необхідність неухильного дотримання технології прямої реставрації та проведення частих оглядів.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕНДОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ У ПАЦІЄНТІВ З РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ

2025-07-02T12:59:07+03:00

Мета. Визначити особливості перебігу та результативність стандартного ендодонтичного лікування хронічного апікального періодонтиту у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА). Матеріали і методи. Обстежено 134 пацієнти віком від 29 до 67 років з хронічним апікальним періодонтитом. До І (основної) групи входили 72 пацієнти з верифікованим РА, до ІІ (контрольної) групи – 62 пацієнти без супутньої ревматологічної патології. Усі пацієнти були розподілені на три вікові категорії: 29–39 років, 40–54 роки, 55–67 років. Ендодонтичне лікування проводили за стандартним протоколом з застосуванням машинної обробки NiTi-інструментами, іригацією 2,5 % гіпохлоритом натрію, тимчасовим введенням гідроксиду кальцію та обтурацією кореневих каналів за методом гарячої вертикальної конденсації гутаперчі з використанням силера на основі епоксидної смоли. Результати лікування оцінювали через 6 та 12 місяців з урахуванням клінічних симптомів та рентгенологічних змін.У пацієнтів І групи додатково аналізували показники активності ревматоїдного артриту. Результати.Через 6 місяців після лікування ускладнення реєстрували у 18,1 % пацієнтів І групи та у 6,5 % осіб ІІ групи, через 12 місяців – у 26,4 % та 9,7 % пацієнтів, відповідно. Середній час відновлення у вогнищі періапікального ураження у пацієнтів з РА склав 8,7 ± 2,1 місяця, що вище за відповідний показник в осіб без такої патології, який становив 6,3 ± 1,6 місяця. Несприятливі результати найчастіше спостерігали у чоловіків віком 55–67 років. У пацієнтів з високою активністю РА (DAS28 > 3,2) частота ускладнень досягала 38,7 %.Встановлено достовірний позитивний кореляційний зв’язок між активністю РА та результатами лікування (r = 0,61; p < 0,01). Висновки. Обґрунтовано необхідність міждисциплінарного планування ендодонтичного втручання у пацієнтів з РА. Лікування хронічного апікального періодонтиту доцільно проводити за індивідуалізованим протоколом у фазу клініко-лабораторної ремісії основного захворювання.

АНАЛІЗ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НАНОТЕХНОЛОГІЧНОГО ГЕЛЮ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ДИСБІОЗУ ПОРОЖНИНИ РОТА ПРИ ХРОНІЧНОМУ КАТАРАЛЬНОМУ ГІНГІВІТІ У ДІТЕЙ

2025-07-02T16:32:19+03:00

Мета дослідження. Проаналізувати та оцінити клінічну ефективність впливу нанотехнологічного гелю на корекцію дисбіотичних змін ротової порожнини у дітей із хронічним катаральним гінгівітом. Методи дослідження. В рамках дослідження було обстежено 235 осіб, віком від 3 до 17 років, серед яких запальні захворювання тканин пародонта (хронічний катаральний гінгівіт) було діагностовано в 175 хворих, інтактний пародонт – у 60 осіб. Задля оцінки ефективності проведеного лікування та профілактики загострень хронічного катарального гінгівіту у ротовій рідині пацієнтів визначали ступінь дисбіозу в динаміці дослідження (до лікування, через 1 місяць, через 6 місяців).Хворим основної групи протягом місяця призначали гель з «Неовітином» – аплікації на ясна та рекомендували застосовувати зубну пасту «VIVAX Dent з активним пептидним комплексом і Бетулавітом» протягом 4 тижнів, потім протягом 4 тижнів – зубну пасту «VIVAX Dent з активним пептидним комплексом і Біса- бололом». Пацієнтам порівняльної групи курацію ХКГ здійснювали 3 % розчин пероксиду водню; для полоскань ротової порожнини (протягом першого тижня ліквання) – «Ротокан», лікувально-профілактичну зубну пасту рекомендували за власним вибором батьків. Ступінь дисбіозу в ротовій рідині визначали шляхом розрахунку індексу дисбіозу, який ґрунтується на визначенні співвідношення уреазної активності до концентрації лізоциму. Концентрацію лізоциму визначали нефелометричним методом, а уреазну активність – спектрофотометричним аналізом. Наукова новизна. В резул таті проведеного дослідження встановлено, що при порівнянні усіх показників основної та порівняльної груп між собою через 1 місяць і через 6 місяців після проведеного лікування різниця була достовірною (р < 0,05), окрім уреазної активності (через 1 місяць після проведеного лікування). Отримані результати засвідчили високу і тривалу ефективність використання запропонованої нами терапії хронічного катарального гінгівіту із використанням нанотехнологічного гелю, який володіє властивістю пептидної регуляції. Тобто, імунотропний регуляторний вплив підтверджувався суттєвим зменшенням ступеня дисбіозу порожнини рота. Усе це свідчить, що довготривалий ефект проведеної терапії, пов’язаний із впливом на патогенез запалення у яснах, зокрема регуляторний вплив пептидних комплексів із розвитком специфічної імунної відповіді. Висновки. Таким чином, на підставі проведеного дослідження встановлено, що застосування нанотехнологічного гелю, при комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту у пацієнтів основної групи сприяє нормалізації мікробіоценозу порожнини рота за рахунок зниження ступеня дисбіозу. Отримані результати підтверджують високу клінічну ефективність та пролонговану дію запропонованої терапевтичної стратегії, що обґрунтовує доцільність її використання у стоматологічній практиці.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО КОРЕКЦІЇ РУБЦЕВИХ ДЕФОРМАЦІЙ ЗА ДАНИМИ МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ РЕГЕНЕРАТУ IN VIVO

2025-07-02T14:14:04+03:00

Мета дослідження. Проаналізувати та оцінити ефективність різних методів корекції рубцевих деформацій мʼяких тканин in vivo. Методи дослідження. Експериментальна частина дослідження була проведена на 160 білих щурах лінії «Wistar» та складалась з двох етапів. На першому етапі експерименту на заздалегідь підготовленій ділянці спини моделювали дефект мʼяких тканин, на другому – проводили корекцію рубцевих деформацій з подальшим вивченням морфологічних особливостей в різні терміни дослідження (7, 14, 30, 60 днів). У рамках експерименту було сформовано три дослідних групи: І група – тварини, яким корекцію рубцевих деформацій виконували із застосуванням препарату «Nascar»; ІІ група – тварини, у яких корекція рубцевих деформацій здійснювалася з використанням комбінації «Nascar» + СО2-лазера; ІІІ група – тварини, яким проводили корекцію рубцевих деформацій із застосуванням комплексної методики «Nascar» + СО2-лазера+PRP-мікронідлінгу. Гістологічні зрізи забарвлювали за методикою Ван-Гізона, гематоксилін-еозином, а також резорцин-фуксином за Вейгертом. Дослідження отриманих препаратів здійснювали за допомогою мікроскопа Carl Zeiss Jena NU-2 Microscope. Наукова новизна. У результаті проведеного дослідження встановлено, що використання препарату «Nascar» (І група) забезпечувало активну регенерацію на ранніх етапах, однак згодом спостерігалося формування типового рубця. Поєднання препарату «Nascar» з СО2-лазером (ІІ група) сприяло кращій структурованості колагенових волокон, васкуляризації та ангіогенезу, що забезпечувало регенерат, схожий на нормальну шкіру. Однак, комплексна методика, яка включала застосування препарату «Nascar», СО₂-лазер та PRP-мікронідлінг (IІІ група), демонструвала найбільш виражені відновлювальні процеси, забезпечуючи найбільш швидке формування грануляційної тканини та високий рівень ремоделювання колагенових волокон. Висновки. Таким чином, найбільш ефективним виявився комплексний підхід із використанням «Nascar» + СО2-лазера+PRP-мікронідлінгу, який забезпечував швидке та майже повне відновлення структури шкіри, зменшуючи рубцеві зміни й покращуючи якість регенерату.

ГЕНЕТИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО РИЗИКУ ПОТЕНЦІЙНО ЗЛОЯКІСНИХ І ЗЛОЯКІСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ГОЛОВИ ТА ШИЇ, ПОЛІМОРФІЗМ ГЕНІВ РЕЦЕПТОРІВ EGFR A2073T

2025-07-02T14:18:19+03:00

Поліморфізми гена рецептора епідермального фактора росту (EGFR) розглядають як вагомі детермінанти індивідуальної схильності до потенційно злоякісних уражень слизової оболонки рота та плоскоклітинної карциноми голови й шиї, для яких характерна надекспресія або конститутивна активація EGFR-залежних сигнальних каскадів. Мета дослідження. Визначити зв’язок однонуклеотидного полі-морфізму A2073T (rs2227984) гена EGFR із ризиком оральної лейкоплакії та раку голови й шиї. Матеріали та методи. У периферичному дослідженні обстежено 60 пацієнтів (25–55 років), розподілених на три групи: лейкоплакія (n = 20), плоскоклітинна карцинома голови та шиї (n = 20) і контроль (n = 20). ДНК виділяли з клітин букального епітелію за модифікованим протоколом Chelex; генотипування A2073T виконували методом алель-специфічної полімеразної ланцюгової реакції. Асоціації оцінювали χ2-критерієм Пірсона та odds ratio (OR) з 95 % довірчим інтервалом (CI); статистичну значущість установлювали при p < 0,05. Результати дослідження. Розподіл генотипів відповідав рівновазі Гарді – Вайнберґа у всіх групах. За домінантною та кодомінантною моделями носійство алелів A (генотипи AA / AT) достовірно асоціювалося з плоскоклітинною карциномою голови та шиї (OR = 11,111; 95 % CI 1,395–88,521; χ² = 6,240; p = 0,013). Мутантний гомозиготний генотип TT знижував імовірність як лейкоплакії (OR = 0,448; 95 % CI 0,255–0,787; p = 0,012), так і карциноми (OR = 0,281; 95 % CI 0,157–0,504; p < 0,001), що свідчить про його протективний характер. Порівняння групи лейкоплакії з контролем за генотипами AA та AT статистично значущих відмінностей не виявило (p > 0,05). Висновки. Однонуклеотидний поліморфізм rs2227984 гена EGFR є суттєвим молекулярним маркером схильності до плоскоклітинної карциноми голови та шиї, тоді як його протективний алель T зменшує ризик як неопластичних, так і передракових процесів.Визначення генотипу A2073T може посилити можливості раннього скринінгу, дозволяючи виділити групи підвищеного ризику для персоналізованого моніторингу та своєчасного втручання.

АНАЛІЗ МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ У ЯСНАХ ЩУРІВ НА ТЛІ ПЕРЕКИСНОГО ПАРОДОНТИТУ, АЛІМЕНТАРНОГО ДЕФІЦИТУ БІЛКА ТА ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

2025-07-02T14:24:32+03:00

Пародонтит – одне з найпоширеніших захворювань пародонта, а його прогресування суттєво посилюється за умови ліпопероксидації та білкової недостатності організму. Сучасні уявлення свідчать, що саме дисбаланс запальних медіаторів і оксидативного гомеостазу є ключовим чинником деструкції тканин паро-донта, проте патогенетична взаємодія цих процесів за умов аліментарного дефіциту білка досі вивчена недостатньо. Мета дослідження. Експериментальна оцінка впливу лікувального комплексу препаратів на маркери запалення у яснах щурів на тлі моделювання перекисного пародонтиту, аліментарного дефіциту білка. Матеріали та методи. У Експеримент проводили на 30 щурах лінії Wistar. Тварин поділили на три групи: інтактна (n = 10), сукупна патологія (перекисний пародонтит + дефіцит білка, n = 10) та сукупна патологія з подальшим використанням лікувально-профілактичного комплексу (n = 10). Тривалість експерименту становила 60 діб. В гомогенатах ясен визначали рівень біохімічних маркерів запалення – активність еластази, кислої фосфатази. Статистичний аналіз здійснювали за допомогою пакета програм STATISTICA 6.1. Результати дослідження. У тварин із сукупною патологією активність кислої фосфатази зросла на 43,5 %, еластази – на 46,7 % порівняно з інтактними, що свідчило про виражену лізосомальну дегрануляцію й протеолітичне ушкодження тканин. Після 60-денної терапії ЛПК активність кислої фосфатази знизилася на 23,1 %, а еластази – на 27,0 % відносно контрольної патологічної групи. Висновки. Поєднання ліпопероксидації та білкового дефіциту значно підсилює запальний процес у яснах, тоді як застосування ЛПК чинить виражену протизапальну та мембранотропну дію, нормалізуючи активність ключових ферментних маркерів. Отримані дані підтверджують доцільність комплексного підходу до профілактики та лікування пародонтиту за умов нутритивних і метаболічних порушень.

МОРФОЛОГІЧНА ВЕРИФІКАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ДЕСТРУКЦІЇ ТКАНИН ПАРОДОНТА ТА ЇХ РЕГЕНЕРАЦІЇ ПІСЛЯ МЕТАБОЛІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПАРОДОНТИТІ

2025-07-02T14:30:27+03:00

Проведення порівняльного аналізу морфологічних ознак норми, ушкодження та регенерації тканин пародонта, зокрема – на ультраструктурному рівні, є надзвичайно актуальним і вимагає належного анатомічного обґрунтування, оскільки відіграє важливу роль у процесі опрацювання та удосконалення методів діагностики та вибору раціональних способів фармакотерапевтичної корекції. Мета дослідження. Виявлення морфологічних ознак ураження та особливостей відновлення пародонтального комплексу нижньої щелепи щурів на метаболічній моделі пародонтиту. Матеріалиі методи дослідження. У роботі використали 80 білих безпородних статевозрілих щурів-самців, яких розділили на п’ять груп (по 16 тварин у кожній): дві контрольні – ІК (негативний контроль) і ІІК (умовно позитивний контроль) та три дослідні: ІД, ІІД, ІІІД.Експеримент проходив у два етапи. На 1-му етапі щодня окремо від основного корму щурам групи ІІК і дослідних груп вводили per os 0,04 % розчин хлориду амонію (400 мг/кг) – ацидотична модель пародонтиту, ІК групи – per os ізотонічний сольовий розчин (400 мг/кг). На 2-му етапі щурам обох контрольних груп вводили ізотонічний сольовий розчин (400 мг/кг), ІД групи – в/м 5 % розчин мельдонію дигідрату – препарат метаболічної дії, ІІД – per os кальцію гліцерофосфат – 133 мг/кг; ІІІД – в/м 5 % одночасно розчин мельдонію дигідрату і кальцію гліцерофосфат per os. Після закінчення експерименту виділяли блоки нижніх щелеп із зубами, тканини фіксували протягом 48 годин у 10 % розчині нейтрального формаліну.Парафінові зрізи завтовшки 5–7 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином за ван Гізон. Звільнені від парафіну зрізи після обробки аніліновим спиртом фарбували «азаном» М. Гайденгайна. Окремі ділянки препаратів фотографували за допомогою цифрової фотонасадки під мікроскопом Leica DFC420. Провели порівняльне гістологічне дослідження фрагментів коміркових відростків нижньої щелепи, зафарбованих гематоксиліном і еозином та азаном за М. Гайденгайном. Результати. На ацидотичній моделі пародонтиту (28 діб) у щурів ІІК групи, на відміну від тварин ІК групи, міжзубні сосочки гіперемовані, набряклі і набули згладженої куполоподібної форми.Внаслідок посиленого злущення клітин рогового та зернистого шарів епітелію епітеліальний пласт ясен збережений частково, ділянки ерозування вкриті грануляційною тканиною. Міжклітинні простори поліморфних клітин шипуватого та базального шарів також розширені, на окремих ділянках контакти між клітинами відсутні. У гемокапілярах ясен спостерігається набряк ендотелію. Відбулася резорбція колагенових волокон та кісткової тканини коміркової частини нижньої щелепи щура, наявні лейкоцитарні інфільтрати – як основні прояви запально-дистрофічних ушкоджень.У результаті метаболічної корекції на 42-ий день експерименту відбулась неповна регенерація епітелію ясен і завершена перебудова кісткової тканини коміркової частини нижньої щелепи щурів, ущільнення міжклітинних контактів і базальної мембрани епітелію ясен, поява новоутворених тонкостінних судин, а також ділянок замісного склерозу в субепітеліальній сполучній тканині. Висновки. Проведеними дослідженнями встановлено, що застосування запропонованого лікувального комплексу дозволяє нормалізувати процеси регенерації епітелію ясен та кісткової тканини коміркової частини нижньої щелепи щурів на метаболічній моделі пародонтиту. Результати, що отримані в даному дослідженні можуть бути використані для опрацювання та аналізу ефективних способів лікування запальних захворювань пародонта в хворих із метаболічними порушеннями.

ІНДЕКСИ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ ЯК НОВІ ПРЕДИКТОРИ РЕЦИДИВУВАННЯ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ СЛИЗОВОЇ ПОРОЖНИНИ РОТА ПРИ ПОСТ-COVID-19-СИНДРОМІ

2025-07-02T14:49:15+03:00

Мета дослідження. Оцінка зв’язку між системним імунним запаленням за біомаркерами крові – SII, AISI, SIRI та визначення ролі їх рівнів у пацієнтів із ораль- ними проявами пост-COVID-19-синдрому. Методи дослідження. В дослідженні взяли участь 83 пацієнтів (основна група), які звернулися до стоматологічного відділення та мали оральні прояви пост-COVID-19- синдрому з типовими скаргами на біль, кровоточи- вість ясен, одиночні чи множинні ерозії. В 51 особи було діагностовано рецидивуючий герпетичний сто- матит, у 32 осіб – хронічний рецидивуючий афтозний стоматит. До контрольної групи увійшло 35 пацієн- тів із схожими клінічними характеристиками, проте без COVID-19 в анамнезі. Зразки крові з були відібрані оцінки загального та диференційованого підрахунку лейкоцитів із використанням автоматизованого гематологічного аналізатора HEMIX-5 (SFRI, Фран- ція). Визначали стан системного запалення шляхом розрахунку індекса системного імунного запалення SII, сукупного індекса системного запалення AISI та індекса системної реакції на запалення SIRI. Наукова новизна. Встановлено, що пацієнти з пост-COVID- 19-синдромом мали вищі рівні лейкоцитів, вищим був і рівень нейтрофілів і моноцитів, ніж пацієнти групи контролю. Однак, у хворих із пост-ковідним синдро- мом були нижчі значення рівня лімфоцитів порівняно з пацієнтами без COVID-19 в анамнезі. Параметри проведеного гематологічного скринінгу показали висо- кий рівень SII в пацієнтів із оральними проявами пост- ковідного синдрому порівняно з пацієнтами без перене- сеного COVID-19 в анамнезі. Значення показника AISI в пацієнтів із тривалим COVID-19 у 1,93 раза пере- вищував показник пацієнтів групи контролю. Індекс відповіді на системне запалення SIRI в пацієнтів ізтривалим COVID-19 на 59,1 % більшим, ніж у пацієн- тів без ковідної історії. Висновки. Підвищені рівні SII, AISI та SIRI можуть служити потенційним предик- тором подальшого рецидивування ерозивних уражень СОПР у пацієнтів із пост-COVID-19-синдромом.

ДОСЛІДЖЕННЯ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОТОВОЇ РІДИНИ ЩУРІВ В АНТЕ- ТА ПОСТНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД НА ТЛІ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ОДОНТОТРОПНИХ ПРЕПАРАТІВ

2025-07-02T14:54:17+03:00

Нормальна мінералізація емалі та підтримання гоме- остазу ротової рідини у перинатальний період зна- чною мірою залежать від достатнього надходження мікро- та макроелементів, а також вітамінів. Дефі- цит цих нутрієнтів підвищує чутливість твердих тканин до демінералізації, що зумовлює ранній поча- ток карієсу. Метою дослідження було визначення впливу анте- та постнатального введення фторис- того натрію, гліцерофосфату кальцію, комплексів вітамінів та їх композиції на біохімічні маркери рото- вої рідини щурів за умови утримання на карієсогенній дієті. Матеріали та методи. Дослідження прове- дено на 14 вагітних самках щурів і 69 їхніх нащадках.Вагітним і лактуючим самкам вводили фтористий натрій, гліцерофосфат кальцію, комплексів віта- мінів або композицію цих препаратів. Потомство протягом 30 діб утримували на карієсогенній дієті Стефана. Був проведений біохімічний аналіз рото- вої рідини щурів, які отримували різні одонтотропні препарати в анте- та ранній постнатальний період розвитку. Статистичну обробку даних виконували за допомогою програми STATISTICA 6.1 з використанням t-критерію Стьюдента. Результати дослідження.Анте- та постнатальне введення одонтотропних препаратів знизило білок на 46–72 %, активність протеаз – на 23–53 % та КФ – на 41–54 % порівняно з контролем; ЛФ суттєво не змінювалася. Рівень Ca2+ підвищився на 58 % (ГФСа), 66 % (АВ) і 106 % (ком- позиція), а фосфатів – на 65–70 % у групах ГФСа, АВ та композиції. Найбільш виражений протекторний ефект спостерігався за комбінованого застосування NaF + ГФСа + АВ. Висновки. Анте- та постна- тальне введення одонтотропних засобів знижує запально-деструктивні показники (білок, протеази, КФ) у ротовій рідині щурів, що свідчить про пригні- чення карієсогенної активності. ГФСа та АВ, а осо- бливо їхня композиція з NaF, значно підвищують вміст Ca2+ і фосфатів, посилюючи мінералізуючий потенціал ротової рідини. Комбіноване застосування NaF, ГФСа та АВ у критичні періоди розвитку є доцільною стра- тегією профілактики карієсу, що потребує подальших досліджень механізмів дії.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ НА АКТИВНІСТЬ ФОСФАТАЗ У ГОМОГЕНАТАХ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЩЕЛЕП ТВАРИН НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ ФЛЮОРОЗУ ТА ОРТОДОНТИЧНОГО ВТРУЧАННЯ

2025-07-02T15:02:37+03:00

Надлишкове надходження фтору в організм призводить до флюорозу, що супроводжується дисбалансом кісткового ремоделювання та ураженням зубів і кісток. Оптимізація методів профілактики і корекції таких порушень – актуальне завдання сучасної стоматології. Мета дослідження. Оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) наактивність фосфатаз у кістковій тканині щелеп щурів за умов експериментального флюорозу та ортодонтичного втручання. Матеріали та методи. Досліди проведено на 40 щурах-самцях лінії Wistar (4-місячного віку, 280 ± 14 г), розподілених на 4 групи (n = 10): інтактну; флюороз (60-денне споживання NaF у дозі 10 мг F −/кг); флюороз + ортодонтичне переміщення зубів; флюороз + ортодонтичне переміщення + ЛПК. Ортодонтичне навантаження моделювали фіксацією пружини між верхніми молярами на 30 діб. У 4-й групі протягом останніх 30 діб перорально вводили ЛПК. В гомогенатах альвеолярної кістки щелеп визначали активність кислої (КФ) та лужної (ЛФ) фосфатаз – маркерів остеокластичної та остеобластичної активності відповідно. Статистичну обробку виконували у програмі STATISTICA 6.1 (t-критерій Стьюдента, р < 0,01 вважали значущим). Результати дослідження. У щурів з флюорозом активність КФ зросла на 60 %, а ЛФ знизилася на 22 % відносно інтактних тварин, що вказує на посилення резорбції кістки. Ортодонтичне переміщення на тлі флюорозу спричинило подальше підвищення КФ на 112,8 % порівняно з інтактними та часткове зростання ЛФ (на 49,7 %). Застосування ЛПК зменшувало активність КФ на 49,0 % та підвищувало активність ЛФ на 24,1 % порівняно з нелікованими тваринами, нормалізуючи співвідношення ЛФ/КФ до рівня інтактної групи. Висновки. Хронічна фториста інтоксикація та ортодонтичне навантаження у щурів індукують виражений дисбаланс кісткового ремоделювання в щелепах – підвищення резорбції (зростання активності кислої фосфатази) супроводжується пригніченням остеогенезу (зниження активності лужної фосфатази). Застосування запропонованого ЛПК на тлі флюорозу достовірно гальмує остеокластичну активність і стимулює остеобластичні процеси, що проявляється відновленням мінералізаційного індексу альвеолярної кістки. Отримані результати демонструють виражений остеопротекторний ефект комплексу та обґрунтовують доцільність його подальшого вивчення як засобу профілактики ускладнень флюорозу під час ортодонтичного лікування.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІН ПОКАЗНИКІВ АТРОФІЇ АЛЬВЕОЛЯРНОЇ КІСТКИ ТА РОЗВИТКУ КАРІОЗНОГО ПРОЦЕСУ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ СТРЕСУ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

2025-07-02T15:25:22+03:00

Хронічний психоемоційний стрес визнається однією з провідних причин дестабілізації метаболічних процесів у кістковій та твердотканинній структурах порожнини рота, що зумовлює прискорення розвитку карієсу й резорбції альвеолярного відростка.Пошук ефективних профілактичних стратегій, здатних запобігти зазначеним ураженням, є актуальним завданням експериментальної стоматології. Метою дослідження було визначення впливу лікувального комплексу препаратів на зубо-щелепну систему щурів за умови пролонгованої дії звукового стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 27 білих щурів-самців лінії Wistar (2-місячного віку), розподілених на три групи (по 9 тварин у кожній): інтактну (1-ша група), із моделлю звукового стресу (2-га група) та із моделлю звукового стресу й додатковим застосуванням лікувально-профілактичного комплексу (3-тя група). Тривалість експерименту становила 49 діб. Стрес моделювали за допомогою ультразвукового відлякувача (30–65 кГц), щоденно по 6 годин, з комбінованим додаванням звуку чутного діапазону. Тварини 3-ї групи отримували лікувально-профілактичні препарати перорально. Виділяли щелепи для підрахунку карієсу зубів та атрофії альвеолярного відростку щелеп. Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою t-критерію Стьюдента (р < 0,01). Результати дослідження. У щурів із хронічним стресом кількість карієсних порожнин зросла на 21,4 %, їхня глибина – на 27,5 %, а резорбція альвеолярної кістки – на 27,3 % порівняно з інтактними тваринами. ЛПК істотно знижував вираженість деструктивних змін: показники карієсу нормалізувалися до інтактного рівня, а атрофія альвеолярного відростка зменшилася на 14,3 % відносно нелікованих стрес-тварин. Висновки. Лікувально-профілактичний комплекс продемонстрував виразну карієс- та пародонтопротекторну дію за умов тривалого звукового стресу, що відкриває перспективи його подальшого доклінічного й клінічного випробування.

ОЦІНКА ПЕСТИЦИД-ІНДУКОВАНИХ ЗМІН МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ І АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ПОРОЖНИНИ РОТА ЩУРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

2025-07-02T15:43:26+03:00

Пестицидне навантаження, спричинене хронічним надходженням синтетичного піретроїду α-циперметрину, сприяє розвитку оксидантного стресу й підтримує запальну реакцію в слизовій оболонці порожнини рота, що потенціює карієсогенний ефект раціону з надлишком цукрів. Поєднання цих чинників ускладнює перебіг локальних біохімічних проце-сів, зумовлюючи дисбаланс між інтенсивністю перекисного окиснення ліпідів та активністю ферментів антиоксидантного захисту. Метою дослідження було оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу на показники запалення і антиоксидантного захисту в слизовій оболонці порожнини рота у щурів за умов тривалого пестицидного навантаження і карієсогенної дієти. Матеріали та методи. У дослідженні використано 40 щурів лінії Вістар віком 1 місяць, яких розподілили на п’ять груп: інтактна група; група з карієсогенним раціоном; група, що отримувала пестицид α-циперметрин перорально у дозі 10 мг/кг; група з карієсогенним раціоном і пестицидом; група з карієсогенним раціоном, пестицидом та лікувально-профілактичним комплексом.Тривалість експерименту становила 2 місяці. У слизовій оболонці порожнини рота визначали показники запалення та антиоксидантного захисту за активністю каталази. Результати дослідження. Поєднана дія α-циперметрину й карієсогенної дієти спричинила максимальне підвищення МДА (на 57,3 %) і зниження каталази (до –34,3 %) порівняно з інтактними тваринами. Активність еластази та кислої фосфатази підвищилася відповідно на 29,3 % та 66,7 %. Застосування профілактичного комплексу зменшувало вміст МДА на 28,9 % та відновлювало активність каталази до інтактних значень; рівні запальних маркерів нормалізувалися. Висновки. Розроблений лікувально-профілактичний комплекс ефективно послаблює оксидантно-запальні зрушення в слизовій оболонці порожнини рота, зумовлені комбінованим впливом α-циперметрину та карієсогенної дієти, що відкриває перспективи його використання для профілактики карієсу за умов пестицидного стресу.

ВПЛИВ БІЛКОВО-ВІТАМІННО- МІНЕРАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ НА СТАН КІСТОК ЩУРІВ ЗА УМОВ ПОРУШЕННЯ РЕМОДЕЛЮВАННЯ КІСТОК ДІЄТОЮ З АЛІМЕНТАРНОЮ НЕПОВНОЦІННІСТЮ

2025-07-02T15:53:17+03:00

Дотримання спеціальних дієт під час захворювань чи лікування, або свідома відмова від споживання продуктів тваринного походження за умов вегетаріанських дієт призводить до дефіциту надходження до організму вітамінів, мікро- й мікроелементів, ліпідів з есенціальними жирними кислотами та повноцінного протеїну. У кістковій системі це спричиняє зсув процесів росту або ремоделювання кісток у бік резорбції та накопичення низькомінералізованої кісткової тканини. Нестачу надходження в організм необхідних речовин компенсують додаванням до раціону комплексних препаратів. Мета дослідження: дослідити вплив лікувально-профілактичного комплексу на основі альбуміну і препарату Orthоmol Veg One, що містить вітаміни В2, В6, В12, D3, мікроелементи Fe, Zn, Se та докозагексаєнову жирну кислоту, на стан стегнових кісток щурів за умов гострої аліментарної недостатності. Матеріали та методи. Самці білих щурів віком 2 місяці розподілили по 10 особин у три групи: 1) інтактна, що споживала повноцінну дієту;2) зерно-овочева дієта (ЗОД)(зерно кукурудзи, буряк, капуста); 3) ЗОД з додаванням білково-вітамінно-мінерального комплексу (БВМК)(альбумін, Orthоmol Veg One) у дозі 1,055 г/кг маси тіла щурів. Тривалість експерименту – 61 доба. Тварин щотижнево зважували для розрахунку наважки БВМК. По закінченні експерименту в щурів виділяли та досліджували стан стегнових кісток: щільність, вміст мінерально-органічного комплексу речовин (МОК), мінерального компонента (МК), органічного компонента(ОК), індекс маси кісток Im. Результати. За споживання ЗОД приріст маси тіла щурів був у 2,51 рази менше, щільність кісток була нижчою на 8,1 %, вміст МК був нижчий на 13,6 %, вміст ОК збільшився на 11,5 % у порівнянні з інтактними показниками. Загальний вміст МОК не відрізнявся у групах. Маса кісток в усіх групах відповідала масі тіла. Додавання БВМК до раціону ЗОД не компенсувало нестачу надходження до організму щурів означених речовин), але ефективно сприяло утриманню маси тіла на рівні 91,2 % від інтактного показника, щільності кісток – на рівні 97,9 %, МК – 91,1 %. Висновки. БВМК стимулював зростання маси тіла щурів та сприяв формуванню показників стану стегнових кісток ближчими до показників інтактної групи, ніж до показників групи, що споживала ЗОД без додавання БВМК. БВМК без наявності кальцію здатен суттєво посилювати мінералізацію стегнових кісток на тлі гострого дефіциту кальцію в раціоні.

ОСОБЛИВОСТІ АНТИОКСИДАНТНО- ПРООКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ТА МАРКЕРА ЗАПАЛЕННЯ В СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

2025-07-02T15:57:22+03:00

Хронічний психоемоційний стрес супроводжується дисбалансом між антиоксидантними та прооксидантними процесами, що зумовлює ушкодження клітинних структур і підтримує системне запалення.Оптимізація схем фармакокорекції таких порушень є важливим напрямом сучасної експериментальної та клінічної медицини. Метою дослідження було оцінити вплив лікувального комплексу препаратів на показники антиоксидантно-прооксидантної системи та маркера запалення в сироватці крові щурів на тлі моделювання хронічного стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 34 щура-самця лінії Wistar (2-місячного віку, маса тіла 140 ± 8 г), яких розподілили на три групи: інтактну (n = 10), зі змодельованим хронічним звуковим стресом (n = 12) та зі змодельованим стресом із подальшим застосуванням ЛПК (n = 12). Упродовж 50 діб тваринам 2-ї та 3-ї груп моделювали хронічний звуковий стрес за допомогою ультразвукового відлякувача шкідників. У групі «стрес + ЛПК» тварини додатково отримували лікувальний комплекс препаратів. По завершенню досліду біохімічні показники сироватки крові. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6.1 з використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01 вважали достовірним). Результати дослідження. У щурів зі стресом активність еластази та рівень МДА зросли відповідно на 26,3 % і 64,2 %, активність каталази знизилась на 23,1 %, а АПІ впав у 4,4 раза відносно інтактних тварин. ЛПК зменшував активність еластази на 14,8 %, концентрацію МДА – на 41,3 % і підвищував активність каталази на 20,0 % (р1 < 0,01), нормалізуючи АПІ до значень інтактної групи. Висновки. Хронічний звуковий стрес індукує виражений оксидативний дисбаланс і запалення у щурів. Застосування запропонованого ЛПК демонструє антиоксидантну та протизапальну ефективність, відновлюючи функціональну рівновагу системи «антиоксидантний захист – перекисне окиснення ліпідів».

ЗАСТОСУВАННЯ СПЛІНТ-ТЕРАПІЇ ПРИ КОМПЛЕКСНОМУ ВИДАЛЕННІ ТРЕТІХ МОЛЯРІВ

2025-07-02T16:03:55+03:00

Проведено клінічне спостереження пацієнтів, яким застосовували сплінт-терапію: використання стандартної ортодонтичної капи Т4А синього кольору за 1 місяць до оперативного втручання та в післяопераційному періоді протягом 2 місяців. Матеріали і методи. Оперативні втручання з комплексного видалення третіх молярів проводили пацієнтам з ортодонтичною патологією та пацієнтам з хронічним травматичним артритом скронево-нижньощелепного суглоба. Усі видалені зуби були дистоповані та ретеновані і спричиняли дискомфорт у пацієнтів при функціонуванні зубощелепного апарату. У 26 пацієнтів віком від 18 до 35 років було виконано комплексне видалення третіх молярів. Пацієнтів розподілено на чотири групи: І групу склали 10 чоловіків, ІІ групу – 10 жінок, яким застосовували сплінт-терапію до і після хірургічного втручання; ІІІ та IV групи склали 3 чоловіків та 3 жінок без застосування сплінт-терапії. Усі пацієнти перебували на диспансерному обліку протягом року.При цьому проводили порівняльний аналіз панорамних рентгенографій та діагностичних моделей щелеп у досліджуваних групах до і через 1 рік після хірургічного втручання. До хірургічного втручання за 1 місяць і після комплексного видалення третіх молярів протягом 2 місяців пацієнтам рекомендували використовувати в нічний час стандартну ортодонтичну капу Т4А синього кольору. Результати. Результати дослідження виявили достовірні відмінності в довжинах зубного ряду у досліджуваних пацієнтів до і після комплексного видалення третіх молярів, а також покращення у них загального стану з боку роботи скронево-нижньощелепного суглоба.Зміна оклюзійних взаємовідношень зубів верхньої та нижньої щелеп при комплексному видаленні третіх молярів сприяє фізіологічній перебудові прикусу та функціональному зміненню роботи скронево- нижньощелепного суглоба, що дуже важливо при лікуванні пацієнтів з хронічним травматичним артритом скронево-нижньощелепного суглоба та ортодонтичною патологією у вигляді скупченості зубів фронтальної ділянки. Висновки. Використання сплінт-терапії до і після хірургічного втручання сприяло більш стійким і вираженим функціональним змінам роботи зубощелепного апарату, як при візуальному огляді, так і при цифровому аналізі.

РЕНТГЕНОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА КРИВИЗНИ ШИЙНОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА В ОРТОДОНТІЇ

2025-07-02T17:00:17+03:00

Шийний відділ хребта витримує вагу голови та здій- снює найбільший спектр рухів в усьому хребті. Пору- шення постави голови та шиї вважається однією з основних причин міофункціональних розладів у черепно-лицевій ділянці. Мета роботи. Проаналі- зувати наявні рентгенологічні методи оцінки викрив- лення шийного відділу хребта для використання в ортодонтичній практиці. Матеріал і методи дослідження. Для аналізу релевантних статей про- ведено веб-пошук в електронних базах медичних публі- кацій, присвячених даній тематиці. Виклад осно- вного матеріалу. Зміни в одному сегменті хребта можуть мати наслідки в будь-якому місці міофасці- ального ланцюга. Зазвичай низький тонус м’язів тіла характерний для передньої постави голови (шийний гіперлордоз і екстензія голови). Хребет має помірні фізіологічні вигини: шийний і поперековий лордози, грудний і крижовий кіфози. При ортодонтичній пато- логії вигин шиї до обличчя, як правило, є патологіч- ним. Для визначення кривизни шийного відділу хребта зазвичай використовують бічні цефалограми голови та шиї. Одними з найпоширеніших методів оцінки сагітального положення шийного відділу хребта Кут Кобба С2–С7 та сагітальна вертикальна вісь (SVA). В статті описані методики проведення вимі- рювань цих показників та інших (фізіологічні стрес- лінії Джексона, методу задньої дотичної Гаррісона, кутів шийного та краніального нахилу). Висновки.Незважаючи на те, що цефалометричні дослідження дозволяють отримати 2-D виміри, ці рентгенологічні методи є достовірним інструментом для виявлення порушень положення та кривизни шийного відділу хребта в практичній діяльності ортодонта.

СТРЕС І ДИСФУНКЦІЙНО- БОЛЬОВІ РОЗЛАДИ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБУ У ЖІНОК (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-07-02T16:37:30+03:00

Вступ. Відомості про роль жіночих статевих гормонів в етіології захворювань суглобів в літературі суперечливі. Деякі дослідження показали, що естроген необхідний для неушкодженої структури СНЩС. Жінки із дисфункційно-больовими розладами скронево-нижньощелепного суглобу (TMD) демонструють широкий спектр поведінкових і психосоціальних симптомів, включаючи підвищений стрес, тривогу, смуток і соматизацію. Бали деяких особистісних рис синдрому TMD, таких як істерія та депресія, були лише трохи нижчими порівняно з показниками пацієнтів з психічними розладами, і навіть тяжкість соматичних симптомів-жінок із TMD була вищою порівняно з пацієнтами з психічними розладами, що свідчить про те, що їх психологічний статус був подібним до пацієнтів із психічними розладами. Мета. На підставі аналізу літературних джерел визначити взаємозвꞌязок психосоціальних симптомів із дисфункційно-больовими розладами скроневонижньощелепного суглобу у жінок. Дослідження, наведені в статті мали на меті порівняння інтенсивності болю, варіабельністю серцевого ритму (ВСР), психологічні фактори та рівень кортизолу в слині у пацієнтів TMD та виявили, що інтенсивність болю та психологічний дистрес у групі TMD були значно вищими, а інтенсивність болю показала позитивну кореляцію з психологічним стресом. Матеріали і методи. Інформаційний пошук та аналіз наукових джерел проведено із використанням наукометричних баз Web of Science, PubMed, Google Scholar за останні 10 років. Висновок.Врахування психологічних факторів, включаючи стрес, є необхідним під час обстеження жінок із захворюваннями СНЩС, а лікування TMD має бути мультидисциплінарним із залученням відповідних фахівців.

МОЖЛИВОСТІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОРТОДОНТІЇ, ПОТОЧНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВА. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2025-07-02T16:42:20+03:00

Вступ. Останні десятиліття ми стаємо свідками величезних змін у нашій професії. Поява нових, сучасніших технологій в ортодонтичному лікуванні, перехід на повністю цифровий протокол роботи, нові методи візуалізації все це створюється та інтегрується для того, щоб клініцисти мали можливість оптимізувати робочий процес і вдосконалити свої методики надання ортодонтичної допомоги пацієнтам.З метою підвищення рівня точності та ефективності в діагностиці, використання штучного інтелекту значно зросло за останні роки. Ці знання є основою в прогнозуванні лікування. Однак впровадження цих технологій, заснованих на штучному інтелекті, не змінює того факту, що медичні працівники, володіючи власними знаннями, отриманими завдяки спеціалізованій освіті та багаторічним досвідом, є тими, хто в підсумку має поставити діагноз і обрати найкращий план лікування.Методологія та методи дослідження. Мета дослідження – проаналізувати доступні джерела науково-медичної інформації, присвячені питанням застосування штучного інтелекту в ортодонтії. Включені дослідження доводять, що штучний інтелект є надійним інструментом, який робить ортодонтичне лікування швидшим, економічнішим, зручнішим, більш прогнозованим. У стоматології штучний інтелект став популярний протягом останніх кількох десятиліть, зокрема в ортодонтії його використовують для діагностики, визначення потреби лікування, цефалометрії, планування лікування, прогнозування лікування, ортогнатичних маніпуляцій.Виклад основного матеріалу дослідження. Останні технологічні інновації в ортодонтії, включаючи КПКТ і 3D-візуалізацію, внутрішньоротові сканери, сканери обличчя, можливості програмного забезпечення для миттєвого моделювання зубів і нові розробки пристроїв із використанням робототехніки та 3D- друку, змінюють вигляд медичної допомоги та швидко інтегруються в стоматологію. Ці інструменти дозволяють краще зрозуміти анатомію пацієнта та можуть створювати динамічні, анатомічні реконструкції для конкретного пацієнта, а отже, передбачають можливість 3D-планування лікування. Висновки. Незважаючи на великий потенціал ШІ в ортодонтії потрібно зробити діагностичний процес більш точним та ефективним, робота зі ШІ ще не стала основним інструментом у повсякденній ортодонтичній практиці. Попри те, що ШІ може підвищити точність діагностики, він не може повністю замінити людський інтелект, але здатний суттєво покращити результати лікування, підвищити економічність та ефективність.

АНАТОМО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТИСКУ ЯЗИКА НА ОТОЧУЮЧІ СТРУКТУРИ ЗУБОЩЕЛЕПНОГО АПАРАТУ

2025-07-02T16:46:46+03:00

Порушення сили тиску язика на оточуючі структури зубощелепного апарату вважається основним фактором етіології патологічних прикусів, але деталі зв’язку залишаються до кінця не визначеними. Мета дослідження. Провести аналіз спеціалізованої наукової літератури для узагальнення даних про анатомо- функціональні особливості та визначення тиску язика на оточуючі структури зубощелепного апарату.Матеріали і методи дослідження. У статті проаналізовано і вивчено наукову вітчизняну та зарубіжну літературу, що висвітлює питання анатомо- функціональної діагностики язика. Результати та їх обговорення. Переважна більшість науковців схильні до думки, що незважаючи на пристосувальні властивості, язик відіграє значущу роль у процесі формування зубощелепного апарату, а взаємовідношення сил губ, щік і язика становлять особливий інтерес при плануванні ортодонтичного лікування. Для діагностики використовується безліч способів і методів. Будь-який з них має право на розгляд і використання. Заслуговують на увагу дослідження сили тиску язика проведені за допомогою пристрою Iowa Oral Performance Instrument. На наш погляд, найбільш точними для збору даних є вимірювання тиску язика на передню, задню та бічні сторони порожнини рота у статичному положенні та під час ковтання з використанням електронних пристроїв, але важливим, для коректності результатів, є спосіб та місце кріплення датчиків. Їх фіксація навіть на надтонких індивідуальних накладках може спотворювати результат. Діагностика без стабільної фіксації також є не найкращим рішенням, оскільки можливий зсув датчика від вимірювальної точки. Також вагомим фактором є чутливість пристрою. Висновок. Сили, що діють на зубний ряд, головним чином створюються м’язами язика, губ і щік. Вони підтримують форму та стабільність зубних рядів, впливають на прорізуванням зубів. З метою раціональної діагностики та ортодонтичного лікування доцільне їх визначення та врахування кореляційних зв’язків. Використання сучасних діагностичних електронних пристроїв дозволяє визначити показники в окремих ділянках та спрогнозувати вплив тиску язика на оточуючі тканини зубощелепного апарату, а за необхідності мінімізувати негативні наслідки та запобігти формуванню стійких форм зубощелепних деформацій.

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА ЗАСОБАМИ ПРОЛОНГОВАНОЇ ДІЇ

2025-07-02T16:52:50+03:00

Значна поширеність захворювань тканин пародонта вказує на недостатню ефективність наявних методів та засобів профілактики та лікування даної патології.Мета. Представити й узагальнити сучасні дані наукової літератури щодо лікування захворювань тканин пародонта. Матеріали і методи дослідження. Дослідження було проведено за допомогою пошукових платформ PubMed, Research Gate, Google Scholar, ScienceDirect, DOAJ. Застосовано бібліосемантичний метод дослідження публікацій згідно визначеної теми за останні 5 років (2020–2025 рр.).Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження науковців свідчать про те, що у розвитку захворювань тканин пародонта вирішальна роль належить бактерійній інфекції. Проте сучасні дослідження вказують на те, що окрім мікробної інвазії, розвиток патологічних змін у тканинах пародонтального комплексу, безсумнівно залежить від низки супутніх факторів.У науковій літературі доволі часто зустрічаються праці, у яких доведена висока ефективність використання у пародонтологічній практиці лікарських засобів у формі гелю, що забезпечує добру фіксацію та дозволяє пролонгувати час експозиції терапевтичного середника в ділянці ураження. Науковцями показано у експериментальних та клінічних дослідженнях, що за рахунок тривалого впливу забезпечується ефективніша протизапальна та антисептична дія препарату, а також відбувається стимуляція природних захисних механізмів порожнини рота.Висновки. Отже, аналізуючи результати проведеного нами дослідження, можна із впевненістю стверджувати, що проблема пародонтальної патології залишається актуальною у сучасній стоматології, враховуючи її поліетіологічну природу. Саме цьому, питання профілактики та лікування захворювань тканин пародонта вимагає глибокого вивчення та ретельного вибору методів та засобів терапії. Опрацьовування наукових праць низки учених показало, що значно вищою терапевтичною ефективністю наділені лікарські препарати, які володіють пролонгованою дією.