Інновації в стоматології

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ТРИГЛІЦЕРИДІВ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ПЕРИІМПЛАНТИТАМИ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМЛЕКСУ

2025-03-27T14:24:45+02:00

Періімплантити є однією з найбільш поширених причин ускладнень дентальної імплантації, що можуть призводити до втрати імплантатів та зниження якості життя пацієнтів. Наявність супутніх захворювань, таких як пародонтит і атеросклероз, здатна ускладнювати клінічний перебіг периімплантитів, посилювати запальні процеси та сприяти прогресуванню резорбції кісткової тканини. Вивчення метаболічних показників ротової рідини, зокрема рівня тригліцеридів, набуває особливої актуальності для розробки ефективних методів лікування та профілактики даної патології. Мета дослідження. Оцінити вплив комплексної терапії, що включає лікувально-профілактичний комплекс препаратів, на рівень тригліцеридів у ротовій рідині пацієнтів із периімплантитами на тлі пародонтиту й атеросклерозу. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь пацієнти з періімплантитами віком від 25 до 55 років. Вони були розподілені на групи: соматично здорові особи, пацієнти, які отримували лише базову терапію, та пацієнти, які додатково застосовували лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією, засоби для відновлення мікробіоценозу та мікроциркуляції, а також препарати з остеотропним механізмом дії. У ротовій рідині визначали рівень тригліцеридів за стандартними біохімічними методиками. Статистичний аналіз проводили з використанням t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів із периімплантитами, які мали в анамнезі пародонтит і атеросклероз, зафіксовано суттєве (у понад 2 рази) підвищення рівня тригліцеридів порівняно зі здоровими особами. У групі порівняння базова терапія сприяла помірному зниженню цього показника протягом перших шести місяців, проте через рік показник тригліцеридів повертався до вихідних значень. Натомість у пацієнтів основної групи, які додатково отримували лікувально-профілактичний комплекс, концентрація тригліцеридів достовірно знижувалася вже через 3 місяці, а через 6 та 12 місяців наближалася до рівня здорових пацієнтів. Висновки. Додавання до базової терапії лікувально-профілактичного комплексу забезпечує стійке зниження рівня тригліцеридів у ротовій рідині пацієнтів із периімплантитами, ускладненими пародонтитом і атеросклерозом. Це підтверджує необхідність комплексного підходу, спрямованого на корекцію метаболічних показників, для підвищення ефективності лікування та профілактики периімплантитів у групах ризику.

ВПЛИВ COVID-19 НА ГОМЕОСТАЗ СЛИНИ: РОЛЬ Α-АМІЛАЗИ, ГЛЮКОЗИ ТА SIGA У ВИНИКНЕННІ КАРІЄСУ ЗУБІВ

2025-03-27T14:30:40+02:00

Мета справжнього дослідження полягала в оцінці впливу COVID-19 на властивості ротової рідини, зокрема показники іммунологічного специфічного захисту (sIgA), вміст глюкози та α-амілази. Матеріали і методи дослідження. Згідно з метою та завданнями дослідження було проведено обстеження 110 пацієнтів віком від 18 до 35 років, що були розподілені на 2 групи: пацієнти, яким був встановлений діагноз СOVID-19 тестом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР-тест) в анамнезі (від 2 до 6 місяців тому), а також умовно-здорові особи. Перша група була розподілена на три підгрупи згідно зі ступенями тяжкості перенесеного захворювання на СOVID-19 відповідно до класифікації ВООЗ – легкий ступінь, середній та тяжкий. Активність α-амілази ротової рідини визначали за методом Вольгемута. Для оцінки місцевого імунітету в порожнині рота застосовувався метод твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА). Вміст глюкози в ротовій рідині визначали ферментативним колориметричним методом. Результати дослідження. Результати проведених досліджень дозволили встановити значний ризик розвитку карієсу зубів серед пацієнтів, які перехворіли на COVID-19. Активність α-амілази в рази зменшена та дорівнює 122±7,94 для пацієнтів третьої підгрупи, 161±7,36 – другої, 201±8,26 – першої, що значно менше, аніж у пацієнтів групи контролю – 251±7,90. Специфічний імунітет ротової порожнини також зазнав змін внаслідок перенесеного захворювання, про що свідчили показники sIgA, що мали найменші значення в третій підгрупі – 88,02±1,93. Результати першої та другої підгруп додатково вирізнялися на фоні умовно-здорових пацієнтів (123,55±2,16) та становили 100,44±2,75 та 114,65±1,92 відповідно. Порівняння концентрації глюкози у ротовій рідині встановило її збільшення залежно від тяжкості захворювання: 0,81±0,02 для першої підгрупи, 1,07±0,05 – для другої, 1,41±0,07 – для третьої. Висновки. На підґрунті проведених досліджень слід зазначити, що пацієнти з історією COVID-19 мали більшу вразливість до каріозних пошкоджень твердих тканин зубів через зниження природних захисних механізмів структури емалі.

КЛІНІЧНА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ I ТА II ТИПУ НА ТЛІ АВТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ

2025-03-27T14:34:06+02:00

Цукровий діабет (ЦД) розглядається як одна з провідних причин порушення гомеостазу в тканинах порожнини рота, що може обумовлювати швидке прогресування гінгівіту та пародонтиту. Дедалі більше даних свідчить про те, що розвиток запальних реакцій у яснах при ЦД I та II типу посилюється за наявності автоімунних процесів, таких як автоімунний тиреоїдит (АІТ). Клінічні спостереження доводять, що у пацієнтів із коморбідною ендокринною патологією частіше формуються глибокі пародонтальні кишені, збільшується рухливість зубів, а негативні зміни в тканинах пародонта прогресують навіть за контролю рівня глікемії. Метою дослідження було провести клінічну оцінку показників стоматологічного статусу (PMA, OHI-S, CPITN, пародонтальний індекс) у хворих із цукровим діабетом I та II типу на тлі автоімунного тиреоїдиту з урахуванням наявних змін у тканинах пародонта. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 150 осіб (віком від 24 до 60 років), поділених на три групи: дві основні (46 пацієнтів із ЦД I типу та АІТ, 59 – із ЦД II типу та АІТ) і контрольну (45 осіб без ендокринної патології). Стоматологічний огляд передбачав вимірювання індексів PMA, OHI-S, пародонтального індексу та CPITN, а також з’ясування наявності скарг на кровоточивість і біль у яснах, неприємний запах із рота та підвищену рухливість зубів. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали з використанням t-критерію Стьюдента при р<0,01. Результати дослідження. Показано, що в пацієнтів із ЦД I та II типу на тлі АІТ спостерігаються суттєві порушення гігієни порожнини рота (OHI-S перевищував 3,5), підвищення індексу PMA до рівня середнього запалення (понад 32 %), а пародонтальний індекс переважно свідчив про тяжкі форми пародонтиту (показники перевищували 4,0). Аналіз за CPITN підтвердив відсутність здорового пародонта (CPITN0=0 %) і переважання середніх і тяжких форм уражень (CPITN3–4). У контрольній групі стоматологічні індекси були статистично значуще нижчими (p<0,01). Висновки. Поєднання цукрового діабету I чи II типу з автоімунним тиреоїдитом значно ускладнює перебіг запально-деструктивних процесів у тканинах пародонта і потребує комплексного підходу до ведення хворих, включно з індивідуалізованими заходами для контролю глікемії та автоімунних реакцій.