Інновації в стоматології

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ТРИГЛІЦЕРИДІВ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ПЕРИІМПЛАНТИТАМИ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМЛЕКСУ

А.Ю. Адубецька — 2024-12-30

Періімплантити є однією з найбільш поширених причин ускладнень дентальної імплантації, що можуть призводити до втрати імплантатів та зниження якості життя пацієнтів. Наявність супутніх захворювань, таких як пародонтит і атеросклероз, здатна ускладнювати клінічний перебіг периімплантитів, посилювати запальні процеси та сприяти прогресуванню резорбції кісткової тканини. Вивчення метаболічних показників ротової рідини, зокрема рівня тригліцеридів, набуває особливої актуальності для розробки ефективних методів лікування та профілактики даної патології. Мета дослідження. Оцінити вплив комплексної терапії, що включає лікувально-профілактичний комплекс препаратів, на рівень тригліцеридів у ротовій рідині пацієнтів із периімплантитами на тлі пародонтиту й атеросклерозу. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь пацієнти з періімплантитами віком від 25 до 55 років. Вони були розподілені на групи: соматично здорові особи, пацієнти, які отримували лише базову терапію, та пацієнти, які додатково застосовували лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією, засоби для відновлення мікробіоценозу та мікроциркуляції, а також препарати з остеотропним механізмом дії. У ротовій рідині визначали рівень тригліцеридів за стандартними біохімічними методиками. Статистичний аналіз проводили з використанням t-критерію Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів із периімплантитами, які мали в анамнезі пародонтит і атеросклероз, зафіксовано суттєве (у понад 2 рази) підвищення рівня тригліцеридів порівняно зі здоровими особами. У групі порівняння базова терапія сприяла помірному зниженню цього показника протягом перших шести місяців, проте через рік показник тригліцеридів повертався до вихідних значень. Натомість у пацієнтів основної групи, які додатково отримували лікувально-профілактичний комплекс, концентрація тригліцеридів достовірно знижувалася вже через 3 місяці, а через 6 та 12 місяців наближалася до рівня здорових пацієнтів. Висновки. Додавання до базової терапії лікувально-профілактичного комплексу забезпечує стійке зниження рівня тригліцеридів у ротовій рідині пацієнтів із периімплантитами, ускладненими пародонтитом і атеросклерозом. Це підтверджує необхідність комплексного підходу, спрямованого на корекцію метаболічних показників, для підвищення ефективності лікування та профілактики периімплантитів у групах ризику.

ВПЛИВ COVID-19 НА ГОМЕОСТАЗ СЛИНИ: РОЛЬ Α-АМІЛАЗИ, ГЛЮКОЗИ ТА SIGA У ВИНИКНЕННІ КАРІЄСУ ЗУБІВ

М.Е. Діасамідзе — 2024-12-30

Мета справжнього дослідження полягала в оцінці впливу COVID-19 на властивості ротової рідини, зокрема показники іммунологічного специфічного захисту (sIgA), вміст глюкози та α-амілази. Матеріали і методи дослідження. Згідно з метою та завданнями дослідження було проведено обстеження 110 пацієнтів віком від 18 до 35 років, що були розподілені на 2 групи: пацієнти, яким був встановлений діагноз СOVID-19 тестом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР-тест) в анамнезі (від 2 до 6 місяців тому), а також умовно-здорові особи. Перша група була розподілена на три підгрупи згідно зі ступенями тяжкості перенесеного захворювання на СOVID-19 відповідно до класифікації ВООЗ – легкий ступінь, середній та тяжкий. Активність α-амілази ротової рідини визначали за методом Вольгемута. Для оцінки місцевого імунітету в порожнині рота застосовувався метод твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА). Вміст глюкози в ротовій рідині визначали ферментативним колориметричним методом. Результати дослідження. Результати проведених досліджень дозволили встановити значний ризик розвитку карієсу зубів серед пацієнтів, які перехворіли на COVID-19. Активність α-амілази в рази зменшена та дорівнює 122±7,94 для пацієнтів третьої підгрупи, 161±7,36 – другої, 201±8,26 – першої, що значно менше, аніж у пацієнтів групи контролю – 251±7,90. Специфічний імунітет ротової порожнини також зазнав змін внаслідок перенесеного захворювання, про що свідчили показники sIgA, що мали найменші значення в третій підгрупі – 88,02±1,93. Результати першої та другої підгруп додатково вирізнялися на фоні умовно-здорових пацієнтів (123,55±2,16) та становили 100,44±2,75 та 114,65±1,92 відповідно. Порівняння концентрації глюкози у ротовій рідині встановило її збільшення залежно від тяжкості захворювання: 0,81±0,02 для першої підгрупи, 1,07±0,05 – для другої, 1,41±0,07 – для третьої. Висновки. На підґрунті проведених досліджень слід зазначити, що пацієнти з історією COVID-19 мали більшу вразливість до каріозних пошкоджень твердих тканин зубів через зниження природних захисних механізмів структури емалі.

КЛІНІЧНА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ I ТА II ТИПУ НА ТЛІ АВТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ

Д.Ю. Малий — 2024-12-30

Цукровий діабет (ЦД) розглядається як одна з провідних причин порушення гомеостазу в тканинах порожнини рота, що може обумовлювати швидке прогресування гінгівіту та пародонтиту. Дедалі більше даних свідчить про те, що розвиток запальних реакцій у яснах при ЦД I та II типу посилюється за наявності автоімунних процесів, таких як автоімунний тиреоїдит (АІТ). Клінічні спостереження доводять, що у пацієнтів із коморбідною ендокринною патологією частіше формуються глибокі пародонтальні кишені, збільшується рухливість зубів, а негативні зміни в тканинах пародонта прогресують навіть за контролю рівня глікемії. Метою дослідження було провести клінічну оцінку показників стоматологічного статусу (PMA, OHI-S, CPITN, пародонтальний індекс) у хворих із цукровим діабетом I та II типу на тлі автоімунного тиреоїдиту з урахуванням наявних змін у тканинах пародонта. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 150 осіб (віком від 24 до 60 років), поділених на три групи: дві основні (46 пацієнтів із ЦД I типу та АІТ, 59 – із ЦД II типу та АІТ) і контрольну (45 осіб без ендокринної патології). Стоматологічний огляд передбачав вимірювання індексів PMA, OHI-S, пародонтального індексу та CPITN, а також з’ясування наявності скарг на кровоточивість і біль у яснах, неприємний запах із рота та підвищену рухливість зубів. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали з використанням t-критерію Стьюдента при р<0,01. Результати дослідження. Показано, що в пацієнтів із ЦД I та II типу на тлі АІТ спостерігаються суттєві порушення гігієни порожнини рота (OHI-S перевищував 3,5), підвищення індексу PMA до рівня середнього запалення (понад 32 %), а пародонтальний індекс переважно свідчив про тяжкі форми пародонтиту (показники перевищували 4,0). Аналіз за CPITN підтвердив відсутність здорового пародонта (CPITN0=0 %) і переважання середніх і тяжких форм уражень (CPITN3–4). У контрольній групі стоматологічні індекси були статистично значуще нижчими (p<0,01). Висновки. Поєднання цукрового діабету I чи II типу з автоімунним тиреоїдитом значно ускладнює перебіг запально-деструктивних процесів у тканинах пародонта і потребує комплексного підходу до ведення хворих, включно з індивідуалізованими заходами для контролю глікемії та автоімунних реакцій.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ АПІКАЛЬНИМ ПЕРІОДОНТИТОМ, СТАНОМ КІСТКОВОГО МЕТАБОЛІЗМУ ТА СИСТЕМНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

І.В. Ніколаєнко — 2024-12-30

Періодонтит – це захворювання, що виникає в тканинах періодонту під впливом різних чинників і проявляється локальним запаленням, яке може призвести до пошкодження зв’язувального апарату зуба, резорбції періапікальної кістки і навіть до втрати зуба. Чинники, що здатні спричинити захворювання періодонту, досить різноманітні: інфекційні або токсичні агенти, травматичні або хімічні ураження. У ділянці пошкодження накопичуються медіатори запалення (гістамін, серотонін, ацетилхолін тощо), а також тканинні протеолітичні ферменти, які поряд з іншими альтеративними змінами запускають механізм розвитку запальної реакції. Як місцева інфекція, патогени та їх продукти в періапікальних тканинах, а також запальні цитокіни, що виробляються в зоні періапікального ураження, потрапляють у загальний кровообіг, запускаючи системні імунні відповіді та призводячи до розвитку або ускладненню різних типів системних захворювань. Таким чином, апікальний періодонтит може бути пов’язаний із системним захворюванням, а не лише розглядатися як локальне захворювання того чи іншого зуба. Крім того, наявність у деяких пацієнтів хронічних запальних захворювань може впливати на характер та прогноз розвитку апікального періодонтиту. Питання зв’язку між апікальним періодонтитом і системними захворюваннями залишається недостатньо вивченим. Глибоке розуміння цієї проблеми вкрай важливе як для стоматологів, так і для лікарів інших спеціальностей для вміння вчасно усунути можливі фактори ризику та сприяти загоєнню апікального періодонтиту, позитивно вплинути на розвиток і терапію системного захворювання. Мета роботи. Виконати аналіз наукових публікацій щодо вивчення взаємозв’язку апікального періодонтиту зубів у пацієнтів різного віку з системними захворюваннями. Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій баз даних Web of Sciense, SpringerOpen, Structure (NCBI), HINARI, PudMed, Scopus, Google scholar з використанням комбінації ключових слів: «апікальний періодонтиту», «деструктивні форми апікального періодонтиту», «соматичні захворювання», «apical periodontitis», “periapical inflammation”, “рeriapical pathology”. Критерії пошуку по роках – 2010–2024 рр. Журнали та інші джерела, присвячені питанням клінічної стоматології, ендодонтії, терапевтичної стоматології, загальносоматичної патології, автореферати та дисертаційні роботи були вивчені вручну з метою пошуку відповідних публікації.

КЛІНІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗУБНИХ ПАСТ З 2-ФАЗНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ НА ПОКАЗНИКИ СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ ДІТЕЙ

О.В. Дєньга — 2024-12-30

Карієс у дитячому віці залишається однією з найпоширеніших патологій твердих тканин зубів, негативно впливаючи на загальне здоров’я та якість життя дітей. Сучасні підходи до профілактики карієсу переважно зосереджуються на використанні фторвмісних зубних паст різної концентрації. Водночас важливим чинником розвитку каріозних уражень є високий рівень споживання цукрів та кислот, що потребує вдосконалення складу зубних паст для забезпечення додаткового захисту емалі. Застосування інноваційних двофазних технологій у зубних пастах (зокрема тих, що одночасно діють проти карієсу та нейтралізують цукрові кислоти) є перспективним напрямом, проте клінічні дані щодо їх довготривалої ефективності в дитячій стоматології обмежені. Метою дослідження було Оцінити ефективність зубних паст з 2-фазною технологією (протикаріозна дія та захист від цукрових кислот) на показники стоматологічного статусу у дітей віком від 0 до 8 років. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 дітей (добровольців), яких було розподілено на три групи залежно від типу зубної пасти. Огляд проводили за стандартною методикою у клінічних умовах. Стан твердих тканин зубів оцінювали за індексами кпз, КПВз; стан тканин пародонту та рівень гігієни порожнини рота – за індексами PMA%, Silness-Loe та Stallard. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали з використанням t-критерію Стьюдента при р<0,01. Результати дослідження. Встановлено, що регулярне використання зубних паст з 2-фазною технологією сприяє стабілізації показника інтенсивності карієсу тимчасових зубів (кпз) та покращенню стану пародонту (PMA%) і рівня гігієни порожнини рота (індекси Silness-Loe, Stallard). У перший місяць застосування пасти відмічено особливо виражене зниження вищезазначених показників порівняно з вихідними даними (p<0,001). Водночас після припинення використання цих паст спостерігалося поступове погіршення показників карієсу й стану гігієни, що підкреслює важливість довготривалого та безперервного використання досліджуваних засобів. Висновки. Зубні пасти з 2-фазною технологією демонструють позитивний вплив на динаміку змін стоматологічних показників у дітей раннього віку. Їхнє регулярне використання сприяє зниженню інтенсивності карієсу, поліпшенню стану тканин пародонту та показників гігієни ротової порожнини. При цьому припинення застосування паст призводить до зворотного зростання показників каріозного ураження та погіршення стану гігієни, що свідчить про необхідність тривалого профілактичного використання таких паст.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ АПАРАТА FIRST CLASS ДЛЯ ДИСТАЛЬНОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ПОСТІЙНИХ МОЛЯРІВ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДІТЕЙ З НЕПРОРІЗАНИМИ ДРУГИМИ ПОСТІЙНИМИ МОЛЯРАМИ

І.Л. Скрипник — 2024-12-30

Аномалії зубощелепної системи у дітей є поширеною проблемою сучасної ортодонтії, що може зумовлювати функціональні та естетичні порушення і негативно впливати на якість життя пацієнтів. Одним із ключових завдань корекції дистального прикусу є створення додаткового місця в зубному ряду шляхом дисталізації перших постійних молярів верхньої щелепи. Застосування апарата First Class Leone розглядають як перспективний метод, що істотно знижує залежність від кооперації пацієнта та забезпечує контрольований рух шостих зубів. Метою дослідження було оцінити ефективність застосування апарата First Class Leone для дистального переміщення перших постійних молярів верхньої щелепи у дітей, у яких не прорізалися другі постійні моляри. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 9 пацієнтів (8–13 років) із дистальним положенням перших постійних молярів верхньої щелепи та непрорізаними другими молярами. Для дисталізації застосовували апарат First Class Leone. Телерентгенографію голови у бічній проєкції виконували до й після лікування; визначали 8 кутових і 8 лінійних параметрів. Телерентгенографію в бічній проєкції проводили до та після лікування, аналіз кутових і лінійних параметрів здійснювали за допомогою програмного забезпечення Microsoft Office Excel 2016. Статистичну вірогідність визначали за t-критерієм Стьюдента при рівні значущості p<0,01. Результати дослідження. Середня величина дистального переміщення перших постійних молярів становила 6,66±0,33 мм зі швидкістю 1,42 мм на місяць, тоді як опорні зуби зміщувалися приблизно на 0,31 мм на кожен 1 мм дисталізації. Тривалість лікування коливалася від 2,82 до 6,72 місяця. Кутові вимірювання свідчили про помірну протрузію фронтальних зубів і незначний нахил премолярів; водночас шості зуби зміщувалися дистально переважно корпорально, без вираженого нахилу. У результаті вдалося досягти I класу Енгля з гіперкорекцією у всіх пацієнтів. Висновки. Застосування апарата First Class Leone забезпечує ефективну дисталізацію перших постійних молярів верхньої щелепи в дітей із непрорізаними другими молярами, скорочуючи терміни лікування та мінімізуючи залежність від кооперації. Небажані ефекти у вигляді протрузії різців чи нахилу опорних зубів мали помірний характер і можуть бути контрольовані на наступних етапах лікування.

БІОМЕХАНІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОЇ ФІКСАЦІЇ КІСТКОВИХ УЛАМКІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ПРИ РОЗМІЩЕННІ ЗУБА В ЛІНІЇ ПЕРЕЛОМУ

Г.Е. Зуб — 2024-12-30

Наявність зубів на нижній щелепі призводить до зменшення об’єму кісткової тканини щелепи і, як наслідок, зменшення міцності у поперечних перерізах щелепи у місцях локалізації зубних лунок. Одним із основних факторів, які впливають на локалізацію переломів в межах зубного ряду, є наявність лунок зубів, через які, частіше за все і проходять лінії переломів. У пацієнтів з тимчасовим зубним рядом до факторів, які додатково «послабляють» нижню щелепу (зменшують об’єм кісткової тканини щелепи), без сумніву, можна віднести наявність зачатків постійних зубів, через які проходять лінії переломів. Дослідження напружено-деформованого стану фіксуючих пластин, гвинтів, що їх утримують та безпосередньо твердих тканин зубощелепного ряду у зоні локалізації травматичного перелому нижньої щелепи найдоцільніше виконувати з використанням скінченно-елементного аналізу, перспективність якого під час розв’язання різноманітних біомеханічних задач у сучасній стоматології останнім часом знаходить дедалі ширше підтвердження в роботах як зарубіжних, так і вітчизняних авторів. Мета нашої роботи. Обґрунтування вибору раціональної фіксації для точної анатомічної репозиції уламків при розміщенні зуба в лінії травматичного перелому нижньої щелепи шляхом проведення біомеханічного дослідження. Матеріали та методи дослідження. Нами було проведено математичне моделювання з використанням широко відомого пакета моделювання та скінченно-елементного аналізу FEMAP 10.2.0, призначеного для реалізації в середовищі Windows на персональному комп’ютері. Дослідження виконувались на моделях нижньої щелепи з габаритними розмірами поперечного перерізу, що відповідають деяким усередненим розмірам. Закріплення тривимірних моделей нижньої щелепи з різними місцями локалізації переломів здійснювались у вузлах скінченних елементів, розташованих на ділянках прикріплення жувальних м’язів. Висновки. Одними із основних факторів, які впливають на локалізацію переломів в межах зубного ряду, є наявність лунок зубів та зачатків постійних зубів, їх топографія, які суттєво зменшують площу кісткової тканини у поперечних перерізах щелепи і через які, частіше за все, проходять лінії переломів. Для надійної фіксації фрагментів нижньої щелепи з можливістю сприйняття функціональних навантажень, які виникають при пережовуванні їжі, можна рекомендувати фіксацію перелому двома мініпластинами.

НЕЙТРОФІЛЬНА ЕЛАСТАЗА ЯК ПОКАЗНИК СТУПЕНЮ ДЕСТРУКЦІЇ М’ЯКИХ ТКАНИН ПРИ ВОГНЕПАЛЬНИХ ТА НЕВОГНЕПАЛЬНИХ УРАЖЕННЯХ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

А.Г. Гулюк — 2024-12-30

Встановлення кореляцийного зв’язку між показниками активності нейтрофільної еластази та станом протеолітичної системи слизовій оболонки порожнини рота щурів після вогнепальних та невогнепальних пораненнях був проведений експеримент на білих щурах лінії Вістар (самці, 7 місяців, маса 400-450 г), яких поділили на групи: інтактні – контроль; група тварин з невогнепальним модельованим переломом верхньої щелепи; група тварин з модельованим вогнепальним пораненням верхньої щелепи («Експериментальна модель вогнепальних пошкоджень щелеп у щурів» авторське право на твір № 119858). Тривалість експерименту склала 28 днів. Виміри показників у дослідних груп проводили у 4 етапи по 5 тварин з групи: через 7 днів; через 14 днів; через 21 день; через 28 днів. Забір крові, виділяли слизову оболонку ротової порожнини, верхню щелепу, пульпу та головний мозок для проведення біохімічних досліджень. Мета роботи. В гомогенатах слизових оболонок порожнини роту тварин визначити рівень біохімічних маркерів запалення: активність еластази та вміст малонового діальдегіда. Визначити активність уреази (показник мікробного обсіменіння), активність каталази (антиоксидантний фермент), активність кислої фосфатази. Визначити кореляцію між активністю еластази та показниками стану слизової оболонки порожнини роту після перелому й вогнепального ушкодження. Результати та їх обговорення. 1. Вогнепальні та невогнепальні ураження щелепної ділянки у щурів викликають розвиток запалення, деструкцію слизової оболонки порожнини роту та її контамінацію умовно-патогенними бактеріями, які більш виражені після вогнепальних поранень щелеп на усіх строках спостереження. 2. Пошкодження щелеп різного генезу призводять до спалаху перекисного окиснення ліпідів та пригнічення антиоксидантного захисту в слизовій оболонці порожнини рота тварин, які мали більш значніший характер після вогнепальних поранень. 3. Кореляційний зв’язок між активністю еластази та показниками деструкції у порожнині рота має значну силу при обох типах ушкоджень. За значеннями коефіцієнтів кореляції активність еластази корелює з вмістом малонового діальдегіду й активністю уреази сильніше за вогнепальних ушкоджень щелепи, ніж після переломів щелепи.

ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕРІВ АНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В КІСТКОВІЙ ТКАНИНІ ПАРОДОНТА ЩУРІВ НА ТЛІ ПЕРЕКИСНОГО ПАРОДОНТИТУ, АЛІМЕНТАРНОГО ДЕФІЦИТУ БІЛКУ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Я.М. Гуртова — 2024-12-30

Пародонтит належить до одних із найпоширеніших захворювань ротової порожнини, а його перебіг значною мірою визначається окислювальним стресом і активацією вільнорадикальних процесів. Харчовий статус організму, зокрема білковий дефіцит, суттєво підвищує схильність тканин пародонта до деструктивних змін і посилює запалення. Нині недостатньо вивчені особливості перебігу пародонтиту за умов поєднаного впливу перекисного окиснення ліпідів та аліментарного дефіциту білка, а також ефективність застосування комплексних лікувально-профілактичних заходів. Мета дослідження. Експериментально оцінка впливу лікувального комплексу препаратів на антиоксидантно-прооксидантну систему щурів в кістковій тканину пародонта на тлі моделювання перекисного пародонтиту, аліментарного дефіциту білку. Матеріали та методи. У Експеримент проводили на 30 щурах лінії Wistar. Тварин поділили на три групи: інтактна (n=10), сукупна патологія (перекисний пародонтит + дефіцит білка, n=10) та сукупна патологія з подальшим використанням лікувально-профілактичного комплексу (n=10). Тривалість експерименту становила 60 діб. У гомогенатах кісткової тканини пародонта визначали вміст малонового діальдегіду (МДА), активність каталази, еластази й антиоксидантно-проксидантний індекс (АПІ). Статистичний аналіз здійснювали за допомогою пакета програм STATISTICA 6.1. Результати дослідження. У групі тварин із перекисним пародонтитом та білковим дефіцитом спостерігалося підвищення активності еластази та каталази, зростання рівня МДА та зниження АПІ, що вказує на розвиток окислювального стресу та посилення деструктивних процесів у кістковій тканині. Застосування лікувально-профілактичного комплексу препаратів сприяло нормалізації показників антиоксидантного захисту (зниження вмісту МДА та активності каталази, підвищення АПІ) та зменшенню активності еластази. Висновки. Моделювання перекисного пародонтиту на тлі білкового дефіциту провокує суттєве посилення вільнорадикального окислення і деструкції кісткової тканини пародонта, тоді як запропонований лікувально-профілактичний комплекс сприяє гальмуванню цих патологічних процесів. Отримані результати підтверджують доцільність комплексного підходу до профілактики й лікування пародонтологічних ускладнень за умов поєднаної патології.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПУЛЬПИ РІЗЦІВ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ МНОЖИННОГО КАРІЄСУ ЗУБІВ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

О.В. Дєньга — 2024-12-30

Надмірне вживання вуглеводів, особливо рафінованого цукру, асоційоване зі значним підвищенням ризику розвитку каріозних уражень, що підтверджується результатами численних експериментальних і клінічних досліджень. В умовах надлишкового споживання цукрів та дефіциту окремих мікро- і макроелементів посилюється карієсогенний потенціал ротової порожнини. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба в розробленні та впровадженні високоефективних лікувально-профілактичних комплексів, здатних попередити формування множинного карієсу та знизити інтенсивність і глибину наявних уражень. Мета дослідження. Оцінити вплив лікувального комплексу препаратів на біохімічні показники пульпи різців щурів на тлі моделювання множинного карієсу зубів. Матеріали та методи. У дослідженні використано 30 білих щурів лінії Wistar (1-місячного віку, маса тіла 70±5 г), розподілених на три групи: інтактну (n=10); з моделлю множинного карієсу (n=10); з моделлю множинного карієсу та додатковим застосуванням ЛПК (n=10). Упродовж 60 діб тваринам 2-ї та 3-ї груп моделювали множинний карієс за допомогою карієсогенної дієти з високим вмістом рафінованого цукру. Щурам третьої групи додатково призначали досліджуваний лікувально-профілактичний комплекс. У кінці експерименту визначали активність кислої та лужної фосфатаз у пульпі різців. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6.1, використовуючи t-критерій Стьюдента. Результати дослідження. У тварин, які отримували карієсогенний раціон без додаткової терапії, виявлено значне підвищення кількісних та глибинних показників каріозних поразок порівняно з інтактною групою. Водночас у групі, що отримувала ЛПК, зафіксовано істотне зменшення кількості та глибини каріозних порожнин, а також відносне відновлення балансу між активністю кислої та лужної фосфатаз у пульпі різців. Висновки. Запропонований лікувально-профілактичний комплекс ефективно знижує інтенсивність каріозного процесу в тварин із моделлю множинного карієсу і сприяє відновленню показників мінералізації твердих тканин зубів. Отримані результати підтверджують доцільність розробки та впровадження даного комплексу в стоматологічну практику з метою запобігання та корекції карієсогенних змін у ротовій порожнині, що виникають через надмірне споживання легкозасвоюваних вуглеводів.

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ОДОНТОТРОПНИХ ПРЕПАРАТІВ НА АКТИВНІСТЬ ФОСФАТАЗ В ПУЛЬПІ ЗУБІВ ЩУРІВ В АНТЕ- ТА ПОСТНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД

І.Й. Тарасенко — 2024-12-30

Нормальний перебіг мінералізації твердих тканин зубів значною мірою залежить від достатнього надходження мінералів та вітамінів, особливо у критичні періоди внутрішньоутробного розвитку та раннього постнатального періоду. Недостатність таких нутрієнтів у цей час може посилювати вразливість зубів до карієсогенних чинників і зумовлювати ранню появу уражень емалі та дентину. Мета дослідження. Визначення впливу анте- та постнатального введення фтористого натрію, гліцерофосфату кальцію, комплексів вітамінів та їх композиції на біохімічні маркери пульпи щурів за умови утримання на карієсогенній дієті. Матеріали та методи. Дослідження проведено на 14 вагітних самках щурів і 69 їхніх нащадках. Вагітним і лактуючим самкам вводили фтористий натрій, гліцерофосфат кальцію, комплексів вітамінів або композицію цих препаратів. Потомство протягом 30 діб утримували на карієсогенній дієті Стефана. Був проведений біохімічний аналіз пульпи у щурів, які отримували різні одонтотропні препарати в анте- та ранній постнатальний період розвитку. Статистичну обробку даних виконували за допомогою програми STATISTICA 6.1 з використанням t-критерію Стьюдента. Результати дослідження. Виявлено, що введення фтористого натрію, гліцерофосфату кальцію та вітамінів в анте- та ранній постнатальний період сприяє підвищенню активності ЛФ та зниженню активності КФ у пульпі зубів порівняно з контролем. Найвищий показник співвідношення ЛФ/КФ відзначено у групі, де тваринам вводили композицію досліджуваних препаратів (NaF, ГФСа та «Аеровіт»). Така динаміка вказує на посилення мінералізуючої функції пульпи й ефективну протидію впливу карієсогенної дієти. Висновки. Комплексне застосування одонтотропних препаратів (фториду натрію, гліцерофосфату кальцію та вітамінів) у період внутрішньоутробного розвитку і лактації сприяє оптимізації біохімічних показників пульпи, що підтверджує доцільність такого підходу для профілактики карієсогенних змін у твердих тканинах зубів. Подальші дослідження можуть поглибити розуміння механізмів дії цих препаратів і сприяти розробленню ефективних стратегій запобігання карієсу.

ДОСЛІДЖЕННЯ БІОМАРКЕРІВ ММР8 ТА ОСТЕОПОНТИНУ У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ В ПРИФРОНТОВІЙ ЗОНІ ПРИ ДІАГНОСТИЦІ СТОМАТОПАТОЛОГІЇ

А.М. Філон — 2024-12-30

Мета дослідження. Вивчення динаміки концентрації MMP8, остеопонтину, іонів Ca2+, а також рівень pH у пацієнток із раком молочної залози на фоні проведення хіміотерапії та специфічного стоматологічного лікування, що вимушено лікуються в установах зони проведення бойових дій. Методи дослідження. Для виявлення та підтвердження стоматологічних захворювань використовувались клінічні та інструментальні методи дослідження, які включали в себе: огляд ротової порожнини, зондування, пальпацію та перкусію зубів, використання карієс-маркерів. Для виявлення та підтвердження стоматологічних захворювань використовувались клінічні та інструментальні методи дослідження, які включали в себе: огляд ротової порожнини, зондування, пальпацію та перкусію зубів, використання карієс-маркерів. За допомогою імуноферментного аналізу з використанням імуноферментного комплексу Immuno-Chem-2100 у ротовій рідині визначали вміст, маркерів деструкції кісткової тканини: матріксну металопротеїназу 8 та остеопонтину. Наукова новизна. Дослідження рівню біомаркерів мають клінічну значимість для ідентифікації ризику, виявлення захворювання та його прогресування, оцінки результатів проведеної терапії. За допомогою різноманітних лабораторних методів дослідження складу ротової рідини можливо визначати активність речовин, що приймають участь у метаболізмі при стоматологічних захворюваннях. Висновки. Таким чином, проведеними дослідженнями встановлено статистично значуще підвищення MMP 8 і натомість зменшення концентрації остеопонтину у пацієнтів, що вимушено лікуються в установах зони проведення бойових дій. Встановлена роль як MMP 8 так і остеопонтину в патогенезі стоматологічних захворювань у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями молочної залози. Отримані нами дані обґрунтовують доцільність їх використання як маркерів діагностики, а також лабораторного скринінгу ефективності лікування стоматологічних захворювань у пацієнтів цієї категорії.

АНАЛІЗ ЛЕЙКОЦИТАРНОЇ ФОРМУЛИ КРОВІ ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ СТРЕСУ ТА ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

С.А. Шнайдер — 2024-12-30

Хронічний стрес залишається однією з найактуальніших проблем у сучасній біології та медицині через його здатність негативно впливати на імунну й ендокринну системи, зокрема зумовлювати зміни у лейкоцитарній формулі крові й призводити до імуносупресії та запальних реакцій. У зв’язку з цим розроблення й впровадження ефективних лікувально-профілактичних комплексів набуває особливого значення для корекції стрес-індукованих порушень. Метою дослідження було визначення впливу лікувального комплексу препаратів на лейкоцитарну формулу крові щурів за умови пролонгованої дії звукового стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 27 білих щурів-самців лінії Wistar (2-місячного віку), розподілених на три групи (по 9 тварин у кожній): інтактну (1-ша група), із моделлю звукового стресу (2-га група) та із моделлю звукового стресу й додатковим застосуванням лікувально-профілактичного комплексу (3-тя група). Тривалість експерименту становила 49 діб. Стрес моделювали за допомогою ультразвукового відлякувача (30–65 кГц), щоденно по 6 годин, з комбінованим додаванням звуку чутного діапазону. Тварини 3-ї групи отримували лікувально-профілактичні препарати перорально. У крові хвостової вени тварин визначали кількість лейкоцитів та відсотковий вміст різних форм (нейтрофіли, лімфоцити, моноцити, еозинофіли). Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою t-критерію Стьюдента (р<0,01). Результати дослідження. У групі тварин із хронічним звуковим стресом встановлено суттєве збільшення кількості паличкоядерних (на 45,2 %) та сегментоядерних (на 34,5 %) нейтрофілів, зі зменшенням вмісту лімфоцитів на 19,2 % та еозинофілів на 44,3 % порівняно з інтактними щурами. Застосування лікувально-профілактичного комплексу сприяло нормалізації лейкоцитарної формули, наближаючи показники до рівня інтактних тварин. Висновки. Отримані дані свідчать про значну стресову дію комбінованого звуку (ультразвукового та чутного діапазону) на імунну систему щурів і доводять ефективність використання лікувально-профілактичного комплексу для корекції стрес-індукованих змін у лейкоцитарному складі крові. Це відкриває перспективи для розроблення сучасних стратегій запобігання й лікування хронічного стресу та його негативних наслідків.

КОРЕКЦІЯ ПЕСТИЦИД-ІНДУКОВАНИХ ЗМІН МАРКЕРІВ МІКРОБНОГО ОБСІМЕНІННЯ ТА АНТИМІКРОБНОГО ЗАХИСТУ РОТОВОЇ РІДИНИ ЩУРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

С.А. Шнайдер — 2024-12-30

Пестицидне навантаження, зокрема використання синтетичного піретроїду α-циперметрину, може негативно впливати на мікробіологічну рівновагу ротової порожнини, посилюючи розвиток каріозних уражень. Поєднання пестицидного чинника з високовуглеводним (карієсогенним) раціоном додатково ускладнює стан системи місцевого антимікробного захисту, що проявляється зниженням активності лізоциму, зростанням уреазної активності та розвитком дисбіозу. Метою дослідження було оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу на показники мікробного обсіменіння та антимікробного захисту ротової рідини у щурів за умов тривалого пестицидного навантаження і карієсогенної дієти. Матеріали та методи. У дослідженні використано 40 щурів лінії Вістар віком 1 місяць, яких розподілили на п’ять груп: інтактна група; група з карієсогенним раціоном; група, що отримувала пестицид α-циперметрин перорально у дозі 10 мг/кг; група з карієсогенним раціоном і пестицидом; група з карієсогенним раціоном, пестицидом та лікувально-профілактичним комплексом. Тривалість експерименту становила 2 місяці. У ротовій рідині визначали активність лізоциму і уреази та розраховували ступінь дисбіозу. Результати дослідження. Встановлено, що спільна дія α-циперметрину та карієсогенної дієти спричиняє найвиразніші зміни в антимікробних показниках ротової рідини: зниження активності лізоциму, підвищення уреазної активності та збільшення ступеня дисбіозу. Застосування лікувально-профілактичного комплексу суттєво зменшувало шкоду від сукупного впливу шкідливих факторів, відновлюючи антимікробний захист ротової порожнини та пом’якшуючи перебіг карієсогенного процесу. Висновки. Розроблений лікувально-профілактичний комплекс ефективно коригує негативний вплив α-циперметрину та високоцукрового раціону на мікробний склад і неспецифічний антимікробний захист ротової порожнини, що може мати практичне значення для попередження каріозних уражень у разі тривалого пестицидного навантаження.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА КАРІОЗНОГО ПРОЦЕСУ ТА СТУПЕНЯ РЕЗОРБЦІЇ АЛЬВЕОЛЯРНОЇ КІСТКИ ЩЕЛЕП У ЩУРІВ НА ТЛІ МОДЕЛЮВАННЯ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

С.В. Шпак — 2024-12-30

Тривалий психоемоційний вплив, зокрема звуковий стрес, відіграє суттєву роль у розвитку ряду патологічних процесів у зубо-щелепній системі. Негативна дія стресу часто реалізується через оксидантні ушкодження тканин, що може підвищувати ризик виникнення карієсогенних змін та прискорювати резорбцію кісткової тканини пародонта. Водночас, пошук ефективних лікувально-профілактичних комплексів, здатних компенсувати деструктивну дію стресу, залишається актуальним завданням. Мета дослідження. Оцінити вплив лікувального комплексу препаратів на каріозний процес та ступень резорбції альвеолярної кістки щелеп щурів на тлі моделювання хронічного стресу. Матеріали та методи. У дослідженні використано 34 щура-самця лінії Wistar (2-місячного віку, маса тіла 140±8 г), яких розподілили на три групи: інтактну (n=10), зі змодельованим хронічним звуковим стресом (n=12) та зі змодельованим стресом із подальшим застосуванням ЛПК (n=12). Упродовж 50 діб тваринам 2-ї та 3-ї груп моделювали хронічний звуковий стрес за допомогою ультразвукового відлякувача шкідників. У групі «стрес + ЛПК» тварини додатково отримували лікувальний комплекс препаратів. По завершенню досліду визначали кількість і глибину каріозних порожнин, а також ступінь резорбції альвеолярного відростка. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6.1 з використанням t-критерію Стьюдента (р<0,01 вважали достовірним). Результати дослідження. Тварини, яким моделювали хронічний звуковий стрес, продемонстрували достовірне підвищення інтенсивності каріозних уражень та посилення резорбтивних процесів у кістковій тканині порівняно з інтактною групою. Водночас застосування лікувально-профілактичного комплексу на тлі тривалого звукового стресу суттєво поліпшувало морфофункціональні показники зубо-щелепної системи: знижувалася як кількість каріозних уражень, так і їх глибина, а також сповільнювалася деструкція альвеолярного відростка. Висновки. Отримані результати свідчать про виражену карієспрофілактичну та пародонтопротекторну дію застосованої композиції препаратів в умовах звукового стресу. Використання цього комплексу може стати перспективним напрямом у розробці профілактичних і лікувальних стратегій, спрямованих на запобігання та корекцію стрес-індукованих карієсогенних змін у зубо-щелепній системі.

РЕПОЗИЦІЯ ДИСКУ СКРОНЕВО- НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБУ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА КІСТКОВІ ЕЛЕМЕНТИ СНЩС

В.В. Пехньо — 2024-12-30

Мета дослідження: показати ефективність послідовного використання двох методик (авторська методика по виготовленню депрограмуючого пристрою на верхній щелепі та виготовлення репонуючої капи на верхню щелепу) для лікування випадіння диска скронево-нижньощелепного суглобу (дСНЩС) шляхом його репозиції, оцінити їх довготривалу ефективність на ремоделювання кісткових та мягкотканинних елементів СНЩС, шляхом проведення контрольнодіагностичних конуснопроменевої компʼютерної томографії СНШС (КПКТ СНЩС) та магнітнорезонансної томографії СНЩС ( МРТ СНЩС) до та після репозиції дСНЩС. Матеріали та методи: Обстежуваний звернувся на кафедру ортопедичної стоматології, цифрових технологій та імплантології, стоматологічного факультету НУОЗ України імені П.Л. Шупика. В процесі після проведеногозаповнення інормаційної згоди та ознайомлення із планом обстеження (затвердженого комісією з етики та академічної доброчесності НУОЗ України імені П. Л. Шупика (протоколу Nº 13/10)), був проведений клінічний огляд пацієнта КПКТ СНЩС, МРТ СНЩС, виготовлення депрограмуючого пристрою терміном від 7 до 10 днів (режим носіння: 2-3 години на добу). Визначення та фіксація центрального співвідношення щелепи, контрольно-діагностичне КПКТ СНЩС, сканування зубів к новому положенні щелеп Наукова новизна: Дослідження пропонує новий комплексний підхід до лікування DDWR, що базується на депрограмуванні жувальних мʼязів перед проведенням використанням передніх репонуючих апаратів (ARA). Цей метод забезпечує зниження симптоматики і значне покращення структурних характеристик суглоба, що предсталено у даному клінічному випадку. Зменшенні болю, дискомфорту та інших симптомів, асоційованих з DDWR. Методика також сприяє відновленню фізіологічного положення диска і зменшенню дегенеративних змін у суглобі. Довгострокові результати лікування підтверджені численними клінічними дослідженнями та МРТ-діагностикою, що вказує на стійкі покращення у стані пацієнтів з DDWR. Висновки: Дослідження підтвердило високу ефективність послідовного використання двох технік для лікування DDWR СНЩС. Застосування запропонованого нами способу лікування з послідовним використанням депрограмуючого пристрою та репонуючої капи на верхній щелепі сприяло репозиції дСНЩС та поліпшенню кісткових та м’якотканинних елементів дСНЩС. Контрольно-діагностичні знімки з використанням конуснопроменевої комп’ютерної томографії (КПКТ) та магнітно-резонансної томографії (МРТ) підтвердили довготривалу ефективність застосованих методів. Лікування ефективно зменшило біль, дискомфорт та інші симптоми, пов’язані з рСНЩС, і сприяло відновленню фізіологічного положення дСНЩС, а також зниженню дегенеративних змін у суглобі.