МОДЕЛЮВАННЯ КОНСТРУКЦІЙ В ЗУБОТЕХНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ НА ОСНОВІ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена ускладненням технологічних процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці в умовах цифровізації зуботехнічної практики, зростанням вимог до точності, відтворюваності та сталої якості ортопедичних конструкцій, а також обмеженістю емпіричних підходів до вибору й коригування технологічних режимів. У таких умовах особливо важливим стає застосування системного аналізу як науково обґрунтованого методологічного підходу до моделювання процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці. Це дозволяє забезпечити формалізацію багатофакторних взаємозв’язків та підвищити керованість виробничих операцій. Мета дослідження полягає у формуванні та науковому обґрунтуванні системно орієнтованого підходу до моделювання технологічних процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці. Його реалізація спрямована на підвищення ефективності управління, сталості технологічних режимів і якості кінцевих результатів у зуботехнічній практиці. Матеріали та методи дослідження ґрунтуються на застосуванні системного аналізу, структурно-функціонального підходу та методів формалізованого моделювання технологічних процесів. Під час дослідження проаналізовано сучасні технологічні способи моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці, узагальнено властивості основних структурних елементів виробничої системи та обґрунтовано принципи побудови системних моделей без використання емпіричних коректив. Використано аналітичні методи узагальнення, логічного моделювання та порівняльної інтерпретації отриманих результатів. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні методологічних принципів системного моделювання процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці як цілісної технологічної системи, в якій виокремлено інформаційний, матеріальний та управлінський рівні. Доведено доцільність відокремлення інформаційного рівня технологічної підготовки від фізичної реалізації, що створює умови для прогнозування результатів і оптимізації режимів обробки. Виявлено основні науково-практичні обмеження побудови системних моделей, пов’язаних із багатофакторністю процесів, варіативністю матеріалів і фрагментарністю цифрових рішень. Висновки. У ході дослідження встановлено, що системне моделювання забезпечує підвищення керованості технологічних процесів моделювання конструкцій в зуботехнічній практиці та зменшує залежність виробничих рішень від емпіричних підходів. Доведено, що використання системних моделей дозволяє ідентифікувати критичні параметри процесу, стабілізувати якість зуботехнічних виробів і підвищити відтворюваність результатів. Виявлено, що подальший розвиток моделей має бути спрямований на підвищення їх адаптивності, інтеграцію з даними цифрового контролю й розширення прогностичних можливостей. Це формує перспективний напрям наукових досліджень у сфері цифрової зуботехнічної практики