ОПТИМІЗАЦІЯ НАДАННЯ ОРТОДОНТИЧНОЇ ДОПОМОГИ ОСОБАМ ІЗ СУПУТНІМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Анотація

Зростання поширеності цукрового діабету у світі призводить до збільшення кількості пацієнтів, яким необхідна корекція прикусу на тлі порушень обміну речовин. Цукровий діабет змінює процеси ремоделювання кісткової тканини, уповільнює переміщення зубів, посилює запалення пародонта та підвищує рівень прозапальних цитокінів, що ускладнює ортодонтичне лікування. Відсутність чітких протоколів ведення таких пацієнтів актуалізує розробку науково обґрунтованих підходів до надання ортодонтичної допомоги. Мета дослідження. Мета статті – сформувати практичні рекомендації для безпечного та результативного проведення ортодонтичного лікування у пацієнтів із цукровим діабетом, ґрунтуючись на аналізі впливу порушень ендокринної системи на стан пародонта і процеси кісткового ремоделювання. Методи дослідження. Дослідження проведено у формі систематичного огляду наукової літератури за базами PubMed, Scopus, Web of Science та українськими джерелами (2014–2026 рр.), з аналізом 18 найбільш релевантних публікацій щодо впливу цукрового діабету на пародонтальні тканини, ремоделювання кістки й особливості ортодонтичного лікування, на основі яких розроблено практичні рекомендації з урахуванням рівня компенсації захворювання. Результати дослідження. Систематизовано сучасні наукові дані щодо впливу ендокринних порушень на стан порожнини рота. Проаналізовано роль кінцевих продуктів глікозилювання у розвитку пародонтальних захворювань, зміни біохімічного складу та реологічних властивостей слини, особливості ремоделювання альвеолярної кістки під час ортодонтичного навантаження. Встановлено двонаправлений зв’язок між гіперглікемією та запальними захворюваннями пародонта. Пояснено, як цукровий діабет впливає на пародонтальні тканини: через накопичення шкідливих глікозильованих продуктів, зміни мікрофлори рота, порушення вироблення слини та зниження активності процесів утворення кісткової тканини. Визначено біомеханічні особливості ортодонтичного переміщення: підвищену жорсткість пародонтальної зв’язки, надмірну запальну відповідь та підвищений ризик резорбції коренів. Розроблено комплексні практичні рекомендації щодо оптимізації ортодонтичної допомоги, які включають обов’язковий контроль метаболічного статусу, модифікацію біомеханічних параметрів лікування та посилення профілактичних заходів. Висновки. Впровадження диференційованого підходу з урахуванням ступеня компенсації діабету дозволяє знизити ризик ускладнень і наблизити результати лікування до показників здорових пацієнтів, забезпечуючи безпечність та ефективність ортодонтичної допомоги особам із супутніми ендокринними захворюваннями.