СПЕКТРОКОЛОРИМЕТРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАКТИВНОСТІ МІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ЯСЕН У ПРОЦЕСІ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ НЕЗНІМНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ

Анотація

Об’єктивний оптичний моніторинг може виявляти порушення мікроциркуляції ясен і запальні хроматичні зміни, які не повною мірою визначаються під час візуального огляду. Мета дослідження. Оцінити поздовжні зміни реактивності мікроциркуляторного русла ясен у відповідь на стандартизоване жувальне навантаження та йод-асоційовану спектроколориметричну реакцію під час незнімної ортопедичної реабілітації з опорою на імплантати й зуби, а також визначити, чи був додатковий багатокомпонентний супровід пов’язаний зі сприятливішими оптичними результатами через шість місяців порівняно із застосуванням лише базової терапії. Матеріали та методи. До цього поздовжнього нерандомізованого порівняльного дослідження було залучено 76 пацієнтів віком 18–30 років із включеним одиничним дефектом зубного ряду. На підставі діагностичної стратифікації здійснювали ортопедичну реабілітацію із застосуванням двоетапних імплантатів (група 1.1 − додатковий лікувально-профілактичний комплекс, n=20; група 1.2 − базова терапія, n=17) або трьоходиничних металокерамічних незнімних зубних протезів з опорою на два зуби (група 2.1 − додатковий лікувально-профілактичний комплекс, n=22; група 2.2 − базова терапія, n=17). За допомогою автоматичного спектроколориметра реєстрували отримані на підставі спектрів відбиття ясен тристимульні координати CIE X, Y і Z до та після регламентованого протоколом жувального навантаження, а також до і після йодного забарвлення за Шиллером–Писарєвим. Вимірювання проводили у вихідному стані, після попередньої терапії в основних групах, а також через 1 і 6 місяців після хірургічного втручання або фіксації зубного протеза. Статистичний аналіз виконували у програмі STATISTICA 6.1 із застосуванням t-критерію Стьюдента (p<0,01). Результати дослідження. У вихідному стані в групах, стратифікованих для реабілітації з опорою на імплантати, спостерігали позитивну оптичну реакцію мікроциркуляторного русла на навантаження, тоді як у групах, стратифікованих для мостоподібного протезування, реєстрували негативну реакцію. Через 1 місяць реактивність у відповідь на навантаження була послабленою або негативною в усіх групах. Через 6 місяців у групі 1.1 після навантаження було встановлено збільшення координат X, Y і Z відповідно на +3,5, +2,5 і +2,7 одиниці, тоді як у групі 1.2 зміни були мінімальними (−0,1, +0,1 і +0,1 відповідно). У групі 2.1 відзначено зміщення у напрямі позитивної реакції (+0,3, +0,3 і +0,4), натомість у групі 2.2 зберігалася негативна реакція (−2,0 для кожної координати). Через 6 місяців відносні йод-асоційовані зміни координат становили 5,3–6,5% у групі 1.1 порівняно з 14,2–15,5% у групі 1.2 та 16,2–17,9% у групі 2.1 порівняно з 25,9–27,8% у групі 2.2 (p<0,001 для кожного порівняння групи додаткового супроводу з відповідною групою базової терапії). Висновки. У межах кожної страти ортопедичної реабілітації додатковий багатокомпонентний супровід був пов’язаний зі сприятливішим відновленням оптичної реакції ясен на функціональне навантаження та менш вираженим йод-асоційованим хроматичним зсувом через 6 місяців. Отримані результати обґрунтовують застосування стандартизованого оптичного моніторингу як додаткового методу поздовжнього оцінювання стану м’яких тканин у ділянці ортопедичних конструкцій. Водночас нерандомізований дизайн дослідження не дає змоги здійснювати пряме причинно-наслідкове порівняння реабілітації з використанням імплантатів і мостоподібних протезів.