ВПЛИВ РЕЦЕПТОРНОГО АНТАГОНІСТА IL-1Β НА БІОХІМІЧНІ ТА ОКСИДАТИВНІ ПОКАЗНИКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТІМ

Анотація

Мета дослідження. Оцінити вплив рецепторного антагоніста інтерлейкіну-1β (анакінри) на показники нітроксидергічної системи, оксидативного стресу та ферментативної активності у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом. Матеріали та методи дослідження. Проведено проспективне клінічне дослідження за участю 65 пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом та 30 осіб із інтактним пародонтом. Пацієнтів розподілено на дві групи: порівняльна (n=34) – базове лікування; основна (n=31) – базове лікування у поєднанні з місцевим застосуванням анакінри методом трансгінгівального електрофорезу. У сироватці крові до та після лікування визначали рівні MMP-2, iNOS, eNOS, нітротирозину, а також активність глутатіонредуктази (GR), глутатіонпероксидази (GPx), сукцинатдегідрогенази (SDH) та лактатдегідрогенази (LDH). Статистичний аналіз виконували із використанням t-критерію Стьюдента, рівень значущості – p<0,05. Результати. Включення рецепторного антагоніста IL-1β до комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту забезпечує виражений модулюючий вплив на ключові патогенетичні механізми захворювання. Виявлено достовірне зниження рівня MMP-2 на 80,0 %, iNOS – на 58,1 %, нітротирозину – на 72,5 % на фоні підвищення eNOS у 3,1 раза та активації антиоксидантних ферментів (GR – у 1,9 рази, GPx – у 1,27 рази). Висновки. У пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом виявлено системні біохімічні порушення, що включають активацію оксидативного та нітрозативного стресу, порушення нітроксидергічної системи та зниження антиоксидантного захисту. Застосування анакінри сприяє нормалізації цих показників, зменшенню запального процесу та відновленню метаболічного балансу. Отримані результати обґрунтовують доцільність використання антагоністів IL-1β як патогенетично спрямованого компонента комплексної терапії пародонтиту.