КОРТИЗОЛ СЛИНИ ЯК БІОМАРКЕР ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ ТА ЙОГО КОРЕЛЯЦІЯ З ПОШИРЕНІСТЮ КАРІЄСУ ТА ПАРОДОНТИТУ У ВІЙСЬКОВИХ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності стрес-індукованих стоматологічних порушень серед військовослужбовців, особливо за умов тривалого психофізіологічного навантаження. Для цієї групи характерні хронічні стресові стани, що є суттєвими детермінантами ризику ураження твердих тканин зубів і пародонта. В умовах обмежених можливостей регулярних стоматологічних оглядів актуальним є пошук об’єктивних біомаркерів, здат- них відображати рівень хронічного стресу та прогнозувати стоматологічний статус. Мета статті полягає у науковому обґрунтуванні застосування кортизолу ротової рідини як інформативного біомаркера хронічного стресу та у визначенні його взаємозв’язків зі статтю, віком і стоматологічним статусом військовослужбовців з різним характером службового й бойового навантаження, а також осіб цивільної групи, зокрема за показниками поширеності та інтенсивності карієсу і пародонтальних уражень. Методи дослідження включали визначення концентрації кортизолу ротової рідини методом ELISA, клінічну оцінку стоматологічного статусу за індексами K02 і K05, статистичне порівняння трьох вибірок (військовослужбовців з бойовим досвідом, військовослужбовців без бойового досвіду та цивільних осіб), а також кореляційний аналіз для оцінювання зв’язку між гормональними показниками й стоматологічним станом. Усі етапи дослідження здійснювалися з дотриманням стандартизованих протоколів забору біоматеріалу та уніфікованих діагностичних процедур. Результати дослідження засвідчили статистично значуще підвищення рівня кортизолу ротової рідини у військовослужбовців порівняно з цивільною групою. При цьому найвищі значення кортизолу зафіксовано у військовослужбовців з бойовим досвідом, нижчі – у військових без бойового досвіду, а найнижчі – у цивільних осіб. Встановлено достовірні позитивні кореляції між рівнем кортизолу та стоматологічними індексами K02 і K05, причому зв’язок із показниками стану пародонта (K05) виявився більш виразним, що узгоджується з підвищеною чутливістю пародонтальних тканин до хронічного стресу. Висновки. Кортизол ротової рідини є перспективним допоміжним біотаження та стоматологічного ризику у військовослужбовців. Доцільним є його використання в системі профілактичних оглядів, диспансерного нагляду та міждисциплінарної взаємодії у військовій стоматології з метою раннього виявлення пацієнтів із підвищеним ризиком карієсу й пародонтиту. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням вибірки, стандартизацією референтних діапазонів кортизолу для військових контингентів, розробленням багатофакторних моделей прогнозування стоматологічного ризику та аналізом динаміки гормональних змін на різних етапах служби й реабілітації.