МІКРОБНИЙ БАЛАНС РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ РОТА У МОЛОДИХ ОСІБ З МНОЖИННИМ КАРІЄСОМ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2523-420X/2022.1.10Ключові слова:
карієс, мікроорганізми, Str.mutans і LactobacillusАнотація
Мета роботи полягала в оцінці динаміки зміни поширеності окремих видів мікроорганізмів, що найчастіше зустрічається в порожнині рота при множинному карієсі. Матеріали і методи.Дослідження проведені із залученням молодих людей у віці 18-20 років: 18 з них не мали вираженої стоматологічної патології, у 22 – були каріозні поразки зубів від 5-х до 9. Особи, що увійшли до групи "без стоматологічної патології", умовно названі "інтактні", практично не мали поразок зубів (допускалося не більше 1-го вилікуваного неускладненого карієсу). Результати досліджень. У групі осіб з каріозними поразками зубів преволировали Str.mutans і Lactobacillus. Найменше, проте, частіше, ніж у здорових осіб, зустрічалися Staph. aureus і E. coli. Аналіз поширеності окремих мікроорганізмів показав, що Str.haemoliticus зустрічався у кожного 2-го з обстежених осіб, при цьому частіше за наявності каріозних поразок зубів. Str viridans найчастіше був присутнім в порожнині рота людей з інтактною порожниною рота і менш – у осіб з карієсом. Найбільша поширеність Streptococcus mutans була виявлена в групі осіб з каріозними зубами. Присутність Candida albicans і Enterococus також найчастіше виявлялося у осіб з наявністю каріозних зубів. Присутність Candida albicans і Enterococus також найчастіше виявлялося у осіб з наявністю каріозних зубів. Staphylococcus epidermicus чаще встречался у лиц со стоматологической патологией. Що стосується лактобацил, то цей вид бактерій був виявлений у більшості осіб із здоровою порожниною рота. У осіб з каріозними зубами лактобацили були висіяні в 70% випадків.Таким чином, вивчення видового складу мікрофлори дозволило виявити переважання окремих видів мікроорганізмів – Str.mutans і Lactobacillus – при карієсі. За відсутності стоматологічної патології найчастіше зустрічаються Streptococcus viridans і Lactobacillus.
Посилання
Левицкий А.П. Физиологическая микробная система полости рта. Вестник стоматологии. 2007. №2. С.6-11.
Oral microbiome and health. / Neetu Sharma, Sonu Bhatia, Abhinashi Singh Sodhi, Navneet Batra. AIMS Microbiol. 2018. 4(1). 42–66. URL: https://doi: 10.3934/microbiol.2018.1.42 PMCID: PMC6605021.
Progress in Oral Microbiome Related to Oral and Systemic Diseases: An Update. / Yeon-Hee Lee, Sang Wan Chung, Q-Schick Auh et al. Diagnostics (Basel). 2021. 11(7). 1283. URL: https://doi: 10.3390/diagnostics11071283PMCID: PMC8306157.
Direct interactions with commensal streptococci modify intercellular communication behaviors of Streptococcus mutans / Justin R. Kaspar, Kyulim Lee, Brook Richard, Alejandro R. Walker, Robert A. Burne. ISME J. 2021. 15(2). 473–488. URL: https://doi: 10.1038/s41396-020-00789-7 PMCID: PMC8027600.
Association of Candida albicans and Cbp+Streptococcus mutans with early childhood caries recurrence. / B. A. Garcia, N. C. Acosta, S. L. Tomar et al. J. Abranches. Sci. Rep. 2021. 11. 10802 URL: https://doi: 10.1038/s41598-021-90198-3PMCID: PMC8144385.
Appl Environ. Inhibition of Streptococcus mutans Biofilm Formation by the Joint Action of Oxyresveratrol and Lactobacillus casei. / Jiayi Wu, Xiaoge Jiang, Qiyuan Yang, Yuheng Zhang, Chenglin Wang, Ruijie Huang. Microbiol. 2022. 88(9). e02436-21 URL: https://doi: 10.1128/aem.02436-21 PMCID: PMC9088390.
Contribution of Severe Dental Caries Induced by Streptococcus mutans to the Pathogenicity of Infective Endocarditis. / Ryota Nomura, Saaya Matayoshi, Masatoshi Otsugu et al. Infect Immun. 2020. 88(7). e00897-19 URL: https://doi: 10.1128/IAI.00897-19 PMCID: PMC7309618.
Human genes influence the interaction between Streptococcus mutans and host caries susceptibility: a genome-wide association study in children with primary dentition. / Ying Meng, Tongtong Wu, Ronald Billings, Dorota T. Kopycka-Kedzierawski, Jin Xiao. Int J Oral Sci. 2019. 11(2). 19. URL: https://doi: 10.1038/s41368-019-0051-4PMCID: PMC6544625.
Биргер М. О. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования. М: Медицина, 1967. 267 c.