МЕТАБОЛІЗМ СПОЛУК АЗОТУ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З КИСЛОТОЗАЛЕЖНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ВЕРХНІХ ВІДДІЛІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ

Анотація

У ротовій і ясенній рідині, зубній бляшці є велика кількість мікроорганізмів, які беруть участь у метаболізмі азотних сполук. Однак взаємозв'язок між різними ферментами циклу азотовмісних сполук, а також фактори, що впливають на цей взаємозв'язок, залишаються невизначеними. Мета дослідження: вивчити стан метаболізму азотовмісних сполук у ротовій рідині в пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом і супутніми кислотозалежними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Матеріали та методи. Для вирішення поставлених завдань було обстежено 105 пацієнтів віком від 18 до 21 року. 1 групу склали 37 пацієнтів, які мають хронічний катаральний гінгівіт, із супутнім хронічним гастритом, дуоденітом. До другої групи було включено 35 пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом, без соматичної патології. Група 3 – контрольна, включала 33 пацієнти (без патології пародонту і соматичної патології). Водневий показник ротової рідини визначали за допомогою рН-метра (рН-150 МА). Рівень нітратів і нітритів визначали за допомогою модифікації реакції Грісса. Активність нітратредуктази і нітритредуктази ротової рідини визначали за зменшенням нітрату, нітриту за допомогою колоріметру. Активність уреази ротової рідини визначали на підставі утворення аміаку, з реактивом Несслера. Статистичну обробку результатів здійснювали методами варіаційного аналізу з використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01 вважали достовірним). Результати дослідження. Активність нітратредуктази та нітритредуктази мала найвищі значення в групі дітей із супутніми кислотозалежними захворюваннями. Підкислення ротової рідини створювало умови для процесів хімічної денітрифікації з утворенням оксиду азоту з нітратів і нітритів. Показники фонового вмісту азотних метаболітів у ротовій рідині виявилися найбільшими в групі соматично здорових дітей із хронічним катаральним гінгівітом, що є наслідком низької активності нітрат-нітритредуктазного комплексу порожнини рота. Активність уреази була найвищою у пацієнтів другої групи і становила 2,56±0,04 мкмоль/л×хв ) що значуще перевищувало показник у контрольній групі дітей і свідчило про значне мікробне обсіменіння тканин пародонту. Низькі значення активності уреази спостерігалися у пацієнтів першої групи, оскільки кисле середовище порожнини рота несприятливе для життєдіяльності пародонтопатогенної мікрофлори. Висновки. У пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями шлунково-кишкового тракту процес редукції нітратів у нітрити і далі в оксид азоту відбувається не тільки за допомогою ферментів мікроорганізмів, а й хімічним шляхом завдяки закиданню кислого вмісту шлунка в стравохід і порожнину рота. Накопичення нітритів і нітратів у ротовій рідині за низької активності редуктазних ферментів свідчило про запальні процеси в яснах. Висока активність уреази у пацієнтів із хронічним катаральним гінгівітом за низької активності нітрат- і нітритредуктазних ферментів свідчила про значне мікробне обсіменіння тканин пародонту. Особливості азотного балансу в ротовій рідині в пацієнтів із кислотозалежними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту вимагає персоналізованого підходу до лікування хронічного катарального гінгівіту в цієї групи хворих.