КЛІНІЧНА ОЦІНКА ВІДДАЛЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВІДНОВЛЕННЯ ЧАСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ КОРОНОК ЗУБІВ РІЗНИМИ МАТЕРІАЛАМИ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ

Анотація

Мета роботи. Оцінити стан прямих композитних та непрямих цирконієвих часткових коронкових реставрацій, а також пародонтальний статус опорних зубів у хворих на генералізований пародонтит порівняно зі здоровими особами у віддалений термін спостереження. Методи дослідження. Обстежено та проліковано 60 осіб віком 21-45 років, нарівно чоловіків та жінок, які потребували заміщення часткових дефектів коронок зубів каріозного походження ІІ класу за Блеком, розташованих вище або на рівні ясенного краю. До І групи (порівняння) увійшли 30 осіб із клінічно здоровим пародонтом, до ІІ групи – 30 пацієнтів із генералізованим пародонтитом, І-ІІ ступеня, хронічного перебігу. Дослідним обох груп часткові дефекти коронкових частин контралатеральних зубів за показаннями відновлювали парними реставраціями: з одного боку – прямою композитною, з іншого – непрямою цирконієвою, виготовленою із застосуванням CAD/CAM технології. Через 1 рік вивчали стан реставрацій за модифікованими критеріями United States Public Health Service (USPHS) та проводили індексну оцінку стану тканин пародонта опорних зубів. Наукова новизна. За критеріями USPHS серед дослідних І групи успішними виявилися 90,0% композитних реставрацій та 100% цирконієвих; в ІІ групі – 80,0% композитних та 100% цирконієвих. Ускладнення для композитних реставрацій виникали з приводу порушеньанатомічної форми (10,0%) та крайового прилягання (20,0%). При цьому серед причин негативних наслідків відновлювального лікування в осіб зі здоровим пародонтом переважало стирання оклюзійних поверхонь, а в пацієнтів із генералізованим пародонтитом – порушення крайового прилягання. Достовірні відмінності індексів зубної бляшки для дослідних І та ІІ груп вказують на те, що непрямі цирконієві реставрації сприяють підтриманню гігієни тканин пародонта опорних зубів на відміну від прямих композитних. Наявність зубних відкладень провокує запальні явища в яснах, про що свідчило зростання гінгівального індексу та індексу кровоточивості ясенної борозни при застосуванні композитного матеріалу для пацієнтів обох дослідних груп (Р < 0,05). Як наслідок, через 1 рік після відновлювального лікування зубів, в осіб зі здоровим пародонтом спостерігалися локалізована втрата ясенного прикріплення та формування пародонтальних кишень. У хворих на генералізований пародонтит композитні реставрації, на відміну від цирконієвих, спричинювали погіршання перебігу захворювання, про що свідчило зростання усіх пародонтальних індексів та показника щільності кісткової тканини BMD від вихідних значень (Р < 0,05). Висновки. Стан тканин пародонта впливає на ефективність дентальних реставрацій, при цьому в пацієнтів із генералізованим пародонтитом успішність відновлювального лікування менша аніж у здорових осіб. Результати проведеного дослідження підтвердили більшу клінічну ефективність непрямих цирконієвих реставрацій порівняно з прямими композитними за критеріями якості та за показниками пародонтального статусу як в здорових, так і в хворих на генералізований пародонтит. Надання переваги цирконієвим частковим реставраціям для відновлення дефектів коронок зубів при генералізованому пародонтиті дозволяє запобігти ускладненням клінічного перебігу захворювання.