ЗАСТОСУВАННЯ СПЛІНТ-ТЕРАПІЇ ПРИ КОМПЛЕКСНОМУ ВИДАЛЕННІ ТРЕТІХ МОЛЯРІВ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2523-420X/2025.1.17Ключові слова:
пацієнти, комплексне видалення третіх молярів, довжина зубного ряду, хронічний травматичний артрит скронево-нижньощелепного суглоба, ортодонтична патологія, сплінт-терапіяАнотація
Проведено клінічне спостереження пацієнтів, яким застосовували сплінт-терапію: використання стандартної ортодонтичної капи Т4А синього кольору за 1 місяць до оперативного втручання та в післяопераційному періоді протягом 2 місяців. Матеріали і методи. Оперативні втручання з комплексного видалення третіх молярів проводили пацієнтам з ортодонтичною патологією та пацієнтам з хронічним травматичним артритом скронево-нижньощелепного суглоба. Усі видалені зуби були дистоповані та ретеновані і спричиняли дискомфорт у пацієнтів при функціонуванні зубощелепного апарату. У 26 пацієнтів віком від 18 до 35 років було виконано комплексне видалення третіх молярів. Пацієнтів розподілено на чотири групи: І групу склали 10 чоловіків, ІІ групу – 10 жінок, яким застосовували сплінт-терапію до і після хірургічного втручання; ІІІ та IV групи склали 3 чоловіків та 3 жінок без застосування сплінт-терапії. Усі пацієнти перебували на диспансерному обліку протягом року.При цьому проводили порівняльний аналіз панорамних рентгенографій та діагностичних моделей щелеп у досліджуваних групах до і через 1 рік після хірургічного втручання. До хірургічного втручання за 1 місяць і після комплексного видалення третіх молярів протягом 2 місяців пацієнтам рекомендували використовувати в нічний час стандартну ортодонтичну капу Т4А синього кольору. Результати. Результати дослідження виявили достовірні відмінності в довжинах зубного ряду у досліджуваних пацієнтів до і після комплексного видалення третіх молярів, а також покращення у них загального стану з боку роботи скронево-нижньощелепного суглоба.Зміна оклюзійних взаємовідношень зубів верхньої та нижньої щелеп при комплексному видаленні третіх молярів сприяє фізіологічній перебудові прикусу та функціональному зміненню роботи скронево- нижньощелепного суглоба, що дуже важливо при лікуванні пацієнтів з хронічним травматичним артритом скронево-нижньощелепного суглоба та ортодонтичною патологією у вигляді скупченості зубів фронтальної ділянки. Висновки. Використання сплінт-терапії до і після хірургічного втручання сприяло більш стійким і вираженим функціональним змінам роботи зубощелепного апарату, як при візуальному огляді, так і при цифровому аналізі.
Посилання
Гутор Н. С. Практичні навички з хірургічної стоматології : посібник. Укрмедкнига, 2024. 240 с.
Kleinrock M. Functional disorders of the motor part of the chewing apparatus. Lviv: GalDent. 2015. 256 p.
Клінічна пародонтологія та імплантологія за Ньюманом і Каррансою: 14-е видання: в 2-х томах / Майкл Г. Ньюман та ін. ВСВ «Медицина», 2024. 1280 с.
Semenov K. A., Drohomyretska M. S., Denha O. V., Horokhivskyi V. N. Normalization of occlusional relationships within dentitions as the main stage of treatment of disorders of temporomandibular joint. Modern Science. 2016. № 6. С. 144–150.
Тимофєєв O. O. Щелепно-лицева хірургія: підручник. Київ : Медицина, 2017. 752 с.
Тимофєєв О. О. Щелепно–лицева хірургія: підручник : 3-е вид., перероблено та доповнено. Київ : ВСВ «Медицина», 2022. 792 с.