КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОМАТИЧНОГО СТАТУСУ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СИНДРОМОМ ПЕЧІННЯ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ НА ТЛІ ЛІКУВАННЯ ЗНІМНИМИ ПЛАСТИНКОВИМИ ЗУБНИМИ ПРОТЕЗАМИ

Анотація

Мета справжнього дослідження полягала у покращенні адаптації пацієнтів до знімних пластинкових зубних протезів шляхом виявлення клінічних, психологічних та біохімічних чинників, що впливають на розвиток синдрому печіння в порожнині рота (СПРП), та оптимізації диференційної діагностики і тактики лікування таких пацієнтів.Матеріали і методи дослідження. Обстежено 150 пацієнтів, які мали скарги на печіння в порожнині рота після протезування знімними пластинковими протезами. Усі пацієнти після обстеження були розподілені на дві групи: І група (n = 103) – пацієнти з ознаками СПРП без супутніх системних розладів, ІІ група (n = 47) – пацієнти зі скаргами на печіння в поєднанні з вираженими психоемоційними та соматичними порушеннями. Оцінювалися клінічні прояви, гігієнічний стан протезів, наявність травмуючих факторів, проводились психологічні тести: шкала депресії Бека, опитувальник Спілбергера-Ханіна, Торонтська алекситимічна шкала. Визначали рівень кортизолу в слині як маркер стресової реакції.Результати дослідження. У пацієнтів ІІ групи виявлено достовірно вищі показники депресії (30,2 ± 1,18 балів), особистісної (59,1 ± 1,23) та ситуативної тривожності (46,2 ± 1,17), а також виражену алекситимію (72,4 ± 1,17), порівняно з І групою (17,1 ± 0,74; 33,2 ± 0,78; 30,6 ± 0,74; 51,8 ± 0,71 відповідно). Середній рівень кортизолу в слині у пацієнтів ІІ групи становив 6,84 ± 0,19 нг/мл, що перевищує референтні значення, тоді як у І групі – 4,23 ± 0,11 нг/мл (у межах норми). Виявлено чітку залежність між рівнем кортизолу, інтенсивністю психологічних проявів та тяжкістю перебігу СПРП. Частими супут-© Є.С. Якіменко, Е.Д. Діасамідзе, 2025німи причинами були захворювання серцево-судинної системи, патологія ШКТ, неврологічні порушення та клімактеричні зміни.Висновки. Синдром печіння в порожнині рота у пацієнтів зі знімними пластинковими протезами має мультифакторну природу, де провідну роль відіграють психоемоційні чинники та порушення адаптації. Застосування комплексної діагностики, що включає психодіагностичні тести та біохімічні маркери стресу, дозволяє своєчасно виявити пацієнтів групи ризику та оптимізувати терапевтичну стратегію.