КЛІНІЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СПОСОБУ ОБ’ЄМНОГО МОДЕЛЮВАННЯ МЕЖ БАЗИСУ ПОВНОГО ЗНІМНОГО ПЛАСТИНКОВОГО ПРОТЕЗА З ВИКОРИСТАННЯМ САМОТВЕРДІЮЧОЇ БЕЗАКРИЛОВОЇ ПЛАСТМАСИ ДЛЯ БАЗИСІВ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

Анотація

Мета дослідження. Клінічне обгрунтування способу об’ємного моделювання меж базису повних знімних пластинкових протезів за допомогою самотверді- ючого базисного матеріалу БАП. Матеріали та методи. У дослідження включено 20 пацієнтів із без- зубими верхніми та нижніми щелепами різних типів за Шредером і Келлером та класами слизової оболонки за Супле. На попередньому огляді оцінювали стан протезного ложа, ПЗПП, форму оклюзійної поверхні та артикуляційно-оклюзійні взаємовідносини. При потребі проводилась їх корекція. У випадках відсутності позитивного результату пацієнтів не включали в дослідну групу. За умови задовільної якості ПЗПП виконували корекцію меж протеза методом об’ємно-тонічного моделювання з використанням самотвердіючого матеріалу БАП. Наступного дня після повторного огляду та корекції пацієнтам проводили електроміографічні (ЕМГ) функціональні жувальні проби для оцінки жувальної ефективності. Контрольні обстеження (клінічні та ЕМГ) проводили через 30 діб, 3 та 6 місяців. Оцінка ефективності включала: аналіз нанесення шару БАП, щільність прилягання та фіксацію протеза, стан слизової оболонки (виявлення гіперемії чи ерозій), а також інспекцію конструкції (цілісність, якість з’єднань, гладкість поверхні). Для об’єктивної оцінки застосовували електроміографію за допомогою комплексу «M-Test». Функціональні жувальні проби виконували: до моделювання; після корекції; через 1, 3 та 6 місяців користування протезом. Ефективність методу визначали за приростом сили жувального тиску (ЖТ) у різних ділянках протезного ложа відносно вихідних значень. Наукова новизна. Останніми роками зростає кількість пацієнтів із повною відсутністю зубів. Потреба в ортопедичному лікуванні осіб старше 60 років сягає 100%, а поширеність застосування повних знімних пластинкових протезів (ПЗПП) в Україні становить у середньому 57,5 пацієнта(77,35 протезів) на 1000 обстежених. Ефективність ПЗПП визначається їх фіксацією та стабілізацією, проте, за даними досліджень, 20–26% пацієнтів відмовляються від користування, а 52% мають проблеми з утриманням протеза. Ключовим чинником стабілізації є правильне формування контакту між слизовою оболонкою та зовнішньою поверхнею базису. Жувальна і мімічна мускулатура змінює рельєф протезного ложа, тому ефективним способом поліпшення стабілізації вважається об’ємне моделювання зовнішньої поверхні та країв базису. Існуючі методики передбачають функціональні відбитки та виготовлення нового ПЗПП, але не гарантують якісної фіксації. За незадовільної стабілізації готових протезів застосовують адгезивні матеріали, однак їх ефект є тимчасовим. Висновки. Застосування запропонованого способу об’ємного моделювання меж базису забезпечує надійну фіксацію ПЗПП із незадовільною фіксацією, забезпечуючи зростання показників жувального тиску від 12,09% безпосередньо після проведення корекції меж ПЗПП до 22,44% через 6 місяців користування. У процесі адаптації після проведення об’ємного моделювання меж базису ПЗПП при ортопедичному лікуванні пацієнтів з беззубими щелепами спостерігається перерозподіл приросту ЖТ між робочою та балансуючою стороною, його виразність залежить від локалізації беззубих щелеп і терміну користування протезами після проведеної корекції.