ВПЛИВ ПСИХІЧНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА НА АДАПТАЦІЮ ДО ЗНІМНИХ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ

Анотація

Метою цього дослідження було вивчення впливу особистісних характеристик і психоемоційного стану пацієнтів, визначених за допомогою тестів Люшера та Айзенка, на процес адаптації до знімних зубних протезів. Особлива увага приділялася аналізу ролі невротичності, екстраверсії–інтроверсії та рівня емоційної напруженості у перебігу адаптаційного періоду. Матеріали та методи. У дослідження були включені пацієнти, які потребували ортопедичного лікування із застосуванням знімних зубних протезів. Оцінку психоемоційного стану проводили за допомогою кольорового тесту Люшера, що дозволяє визначити рівень внутрішньої тривожності, стресового напруження та особистісної адаптивності. Для характеристики індивідуально-психологічних особливостей особистості застосовувався опитувальник Айзенка (EPI), що оцінює шкали екстраверсії–інтроверсії та нейротизму. Результати тестування співставляли зі строками та якістю адаптації до протезів, оціненою на основі клінічного спостереження. Результати. Аналіз показав, що високий рівень невротичності, визначений за опитувальником Айзенка, а також емоційна напруженість і тривожність за тестом Люшера, асоціювалися з більш тривалим і складним перебігом адаптаційного періоду. У таких пацієнтів відзначалися скарги на дискомфорт, скрутність у використанні протезів, а також психоемоційна нестабільність, що потребувала додаткових корекційних заходів. Навпаки, у пацієнтів із екстравертованим типом особистості адаптація проходила швидше й успішніше: вони демонстрували більшу готовність до співпраці та позитивне ставлення до протезування. Результати вказують на чіткий взаємозв’язок між психоемоційними характеристиками та якістю адаптації до знімних протезів. Висновки. Отримані дані підтверджують, що психологічні чинники відіграють визначальну роль у процесі адаптації до знімних зубних протезів. Використання тестів Люшера та Айзенка дозволяє виявити пацієнтів із підвищеним ризиком ускладнень на етапі звикання, що сприяє своєчасній розробці індивідуальних підходів до лікування. На нашу думку, інтеграція психодіагностичних методів у передпротезну підготовку є доцільною допоміжною ланкою, що додатково підвищує ефективність ортопедичного лікування.