ТОЧНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ОРТОГНАТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТРИВИМІРНОГО ЦИФРОВОГО ПЛАНУВАННЯ У ПАЦІЄНТІВ З ТРАНСВЕРЗАЛЬНИМ ДЕФІЦИТОМ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
DOI:
https://doi.org/10.35220/2523-420X/2023.4.16Ключові слова:
ортогнатична хірургія, тривимірне цифрове планування, трансверзальний дефіцит верхньої щелепи, аномалії прикусуАнотація
Вступ. Стаття присвячена вдосконаленню методик ортогнатичної хірургії за допомогою застосування тривимірного цифрового планування, з метою підвищення точності хірургічних втручань для корекції трансверзального дефіциту верхньої щелепи. Метою дослідження є аналіз точності проведення ортогнатичних операцій з використанням тривимірного цифрового планування у пацієнтів з ТД ВЩ, які потребують хірургічно асистованого розширення піднебіння (SARME) на стадії прехірургічної ортодонтичної підготовки. Матеріали та методи. У дослідженні використовувалась вибірка з 50 пацієнтів із скелетними формами аномалій та деформацій щелеп, які проходили лікування за період з 2019 по 2023 роки. 50 пацієнтів з ТД ВЩ та сагітальними/вертикальними аномаліями прикусу були розділені на 2 групи: основна група (n=25): SARME з використанням дистрактора Smile distractor (Titamed, Бельгія) на етапі прехірургічної ортодонтичної підготовки та контрольна група (n=25): ТД ВЩ відсутній або скорегований раніше. В обох групах ортогнатичні операції проводились за повним цифровим протоколом з використанням даних 3D-комп’ютерної томографії (КТ) та віртуального планування. Використання тривимірного планування дозволило оптимізувати прехірургічну підготовку та визначити оптимальні параметри хірургічного втручання. Результати дослідження продемонстрували значне збільшення точності ортогнатичних операцій, зменшення ризику рецидивів та побічних ефектів із незначними відхиленнями від планованих показників. Авторами здійснено детальний аналіз ефективності застосування цифрового планування для забезпечення точності ортогнатичних операцій у пацієнтів з різними формами скелетних аномалій щелеп. Наукова новизна полягає у підтвердженні ефективності SARME як методики, що дозволяє оптимізувати прехірургічну підготовку та підвищити точність ортогнатичних операцій у пацієнтів з трансверзальним дефіцитом верхньої щелепи (ТД ВЩ). Встановлено, що використання дистрактору Smile distractor (Titamed, Бельгія) для розширення ВЩ дозволяє досягти високого рівня точності прогнозованості результату, що є значним досягненням у поліпшенні якості життя пацієнтів. Висновки підтверджують високу ефективність застосування цифрових технологій у ортогнатичній хірургії для пацієнтів з ТД ВЩ, що дозволяє забезпечити кращу прецизійність та прогнозованість результатів лікування, мінімізуючи ризик ускладнень. Обмеження дослідження включали негомогенність вихідних умов пацієнтів за скелетним класом, типом росту та наявністю відкритого або глибокого прикусу, що може вплинути на універсальність та точність отриманих результатів.
Посилання
Egermark-Eriksson, I., et al. (1990). A longitudinal study on malocclusion in relation to signs and symptoms of cranio-mandibular disorders in children and adolescents. The European Journal of Orthodontics, 12(4), 399–407. https://doi.org/10.1093/ejo/12.4.399
Grybauskas, S., et al. (2018). An interview with Simonas Grybauskas. Dental Press Journal of Orthodontics, 23(4), 14–35. https://doi.org/10.1590/2177-6709.23.4.014-035.int
Bays, R. A., & Greco, J. M. (1992). Surgically assisted rapid palatal expansion: An outpatient technique with long-term stability. Journal of Oral and Maxillofacial Surgery, 50(2), 110–113. https://doi.org/10.1016/0278-2391(92)90352-z
Brunelle, J. A., Bhat, M., & Lipton, J. A. (1996). Prevalence and distribution of selected occlusal characteristics in the US population, 1988–1991. Journal of Dental Research, 75(2_suppl), 706–713. https://doi.org/10.1177/002203459607502s10
Cureton, S. L., & Cuenin, M. (1999). Surgically assisted rapid palatal expansion: Orthodontic preparation for clinical success. American Journal of Orthodontics and Dentofacial Orthopedics, 116(1), 46–59. https://doi.org/10.1016/s0889-5406(99)70302-1
Betts, N. J., Vanarsdall, R. L., Barber, H. D., et al. (1995). Diagnosis and treatment of transverse maxillary deficiency. The International Journal of Adult Orthodontics and Orthognathic Surgery, 10(2), 75–96. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/9082002/
Franchi, L., & Baccetti, T. (2005). Transverse maxillary deficiency in Class II and Class III malocclusions: A cephalometric and morphometric study on postero-anterior films. Orthodontics and Craniofacial Research, 8(1), 21–28. https://doi.org/10.1111/j.1601-6343.2004.00312.x
Gogna, N., Johal, A. S., & Sharma, P. K. (2020). The stability of surgically assisted rapid maxillary expansion (SARME): A systematic review. Journal of Cranio-Maxillofacial Surgery, 48(9), 845–852. https://doi.org/10.1016/j.jcms.2020.07.003
Karabiber, G., & Yılmaz, H. N. (2021). Does unilateral surgically assisted rapid maxillary expansion (SARME) lead to perinasal asymmetry? Journal of Orofacial Orthopedics / Fortschritte der Kieferorthopädie. https://doi.org/10.1007/s00056-021-00333-y
Kurol, J., & Berglund, L. (1992). Longitudinal study and cost-benefit analysis of the effect of early treatment of posterior cross-bites in the primary dentition. The European Journal of Orthodontics, 14(3), 173–179. https://doi.org/10.1093/ejo/14.3.173
Lanigan, D. T., Hey, J. H., & West, R. A. (1990). Aseptic necrosis following maxillary osteotomies: Report of 36 cases. Journal of Oral and Maxillofacial Surgery, 48(2), 142–156. https://doi.org/10.1016/s0278-2391(10)80202-2
Loriato, L., & Ferreira, C. E. (2020). Surgicallyassisted rapid maxillary expansion (SARME): Indications, planning and treatment of severe maxillary deficiency in an adult patient. Dental Press Journal of Orthodontics, 25(3), 73–84. https://doi.org/10.1590/2177-6709.25.3.073-084.bbo
Mommaerts, M. Y. (1999). Transpalatal distraction as a method of maxillary expansion. British Journal of Oral and Maxillofacial Surgery, 37(4), 268–272. https://doi.org/10.1054/bjom.1999.0127
Northway, W. M., & Meade, J. B., Jr. (1997). Surgically assisted rapid maxillary expansion: A comparison of technique, response, and stability. The Angle Orthodontist, 67(4), 309–320. https://doi.org/10.1043/0003-3219(1997)067<0309:SARMEA>2.3.CO;2
Pogrel, M. A., Kaban, L. B., Vargervik, K., & Baumrind, S. (1992). Surgically assisted rapid maxillary expansion in adults. The International Journal of Adult Orthodontics and Orthognathic Surgery, 7(1), 37–41.
Proffit, W. R., Turvey, T. A., & Phillips, C. (1996). Orthognathic surgery: A hierarchy of stability. The International Journal of Adult Orthodontics and Orthognathic Surgery, 11(3), 191–204. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/9456622/
Schwestka-Polly, R. (2004). Fortschritte in der gelenkbezüglichen kieferorthopädisch-kieferchirurgischen Therapie. Informationen aus Orthodontie & Kieferorthopädie, 36(4), 205–218. https://doi.org/10.1055/s-2004-832448
Arnett, G. W., et al. (1999). Soft tissue cephalometric analysis: Diagnosis and treatment planning of dentofacial deformity. American Journal of Orthodontics and Dentofacial Orthopedics, 116(3), 239–253. https://doi.org/10.1016/s0889-5406(99)70234-9
Swennen, G. R. (2017). 3D Virtual Treatment Planning of Orthognathic Surgery: A Step-by-Step Approach for Orthodontists and Surgeons. Springer, Berlin, Heidelberg.
Wolford, L. M., Karras, S., & Mehra, P. (2002). Concomitant temporomandibular joint and orthognathic surgery: A preliminary report. Journal of Oral and Maxillofacial Surgery, 60(4), 356–362. https://doi.org/10.1053/joms.2002.31220
