ДИНАМІКА СЕРЕДНЬОМОЛЕКУЛЯРНИХ ПЕПТИДІВ У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ ПРИ РІЗНІЙ РЕАКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ

Анотація

Роль фактора, що ініціює розвиток запально-деструктивного процесу в тканинах пародонта належить пародонтопатогенним мікроорганізмам. Комплекс мікроциркуляторних реакцій на пошкодження ініціює тканинну гіпоксію, активацію вільно-радикальних процесів, дезорганізацію біомембран з вивільненням біологічно активних речовин, простагландинів, цитокінів, середньомолекулярних пептидів і т.д. Метою дослідження стало вивчення динаміки середньомолекулярних пептидів в крові хворих на генералізований пародонтит з нормо-, гіпер- та гіпореактивністю організму після проведення клаптевої операції. Матеріали і методи. Обстежено 216 осіб у віці від 45 до 55 років з діагнозом генералізований пародонтит. В залежності від стану реактивності організму хворі були розподілені на три групи: перша – нормореакція (132 особи, 61%); друга – гіперреакція (46 осіб, 21%); третя – гіпореакція (38 осіб, 18%). Хворим на генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості за показаннями виконували клаптеву операцію. Забір крові проводили після хірургічного втручання на 1-у, 2-у, 4-у, 6-у та 9-у добу. Вміст середньомолекулярних пептидів визначали за допомогою спектрофотометрії. Результати дослідження та їх обговорення. Результати даного дослідження показали, що для хворих на генералізований пародонтит при нормореактивності організму після проведення хірургічного втручання характерним стало початкове підвищення з наступною нормалізацією вмісту медіаторів ендогенної інтоксикації – СМП. На тлі гіперреактивності організму у хворих на генералізований пародонтит спостерігалась уповільнена інволюція усіх фракцій СМП в крові з їх дисбалансом до кінця спостережень. На тлі гіпореактивності організму у хворих на генералізований пародонтит визначали уповільнену інволюцію всіх фракцій СМП в крові. Висновки. Корекція змінених показників у хворих на генералізований пародонтит при порушеній (гіпер- та гіпо-) реактивності організму з приведенням до значень при нормореактивності розглядається як умова оптимізації загоєння слизово-кісткової рани після проведеного хірургічного лікування і подальшої стабілізації процесу в тканинах пародонта.