ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ МАЛОНОВОГО ДІАЛЬДЕГІДУ У РОТОВІЙ РІДИНІ ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ НА ТЛІ ОСТЕОПЕНІЇ ТА ОСТЕОПОРОЗУ НА ТЛІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМЛЕКСУ

Анотація

Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) на тлі остеопенії та остеопорозу супроводжується посиленням оксидативного стресу, що проявляється підвищенням рівня малонового діальдегіду (МДА) у ротовій рідині. Контроль перекисного окиснення ліпідів є необхідною складовою комплексного лікування таких хворих. Мета дослідження. Оцінити ефективність лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) щодо динаміки вмісту МДА у ротовій рідині пацієнтів із ХГП, ускладненим остеопенією та остеопорозом. Матеріали та методи. Обстежено 25 пацієнтів (25–55 років), розподілених на три групи: I – здорові (n=10); II – група порівняння (ХГП+остеопенія/ остеопороз, базова терапія; n=12); III – основна група (ХГП+остеопенія/остеопороз, базова терапія + ЛПК; n = 13). Вміст МДА визначали у ротовій рідині; статистичну достовірність оцінювали t-критерієм Стьюдента (р<0,01). Результати дослідження. На початку лікування рівень МДА перевищував норму у 2,05 рази в групі II (0,35±0,02 ммоль/л) та у 1,82 рази в групі III (0,31±0,02 ммоль/л). Через 3 місяці показник знизився на 20% у групі II та на 22,5% у групі III. Після 8 місяців, 1,5 та 2 років вміст МДА у групі II повертався до вихідних значень, тоді як у групі III зберігалось достовірне зниження: на 51,6%, 45,2% та 35,4% відповідно; рівень був удвічі нижчий, ніж у групі II. Висновки. Додавання ЛПК до базової терапії достовірно та стійко зменшує інтенсивність перекисного окиснення ліпідів, що підтверджується зниженням рівня МДА у ротовій рідині у віддалені терміни спостереження.